Будь-який власник бізнесу мріє рано чи пізно вигідно продати його закордонному інвестору. Лише іноземці готові платити великі гроші, тоді як українські бізнесмени воліють не переплачувати. І взагалі: багато заплатити — себе не поважати. Зворотний бік цієї медалі — жоден український власник не продаватиме свій бізнес дешево, навіть якщо він збитковий.

Вихід українських компаній на зарубіжні ринки капіталу під загрозою. Над світовою економікою нависла небезпека другої хвилі кризи. Цього разу проблема у благополучній Європі: фінансове становище деяких держав єврозони плачевне аж до банкрутств. У зоні ризику опинилися Греція, Іспанія, Португалія та Ірландія.

У 2009–2010 роках українські інвесткомпанії почали пропонувати вітчизняним емітентам альтернативні способи виходу на IPO. Один із них — зворотне поглинання (так зване reverse merger) — покупка компанії, акції якої вже торгуються на фондових майданчиках.

Здебільшого private equity фонди — єдине джерело фінансування для представників середнього бізнесу. Залучення стратегічного інвестора не зав­жди є доцільним, банківські кредити нині дуже дорогі і видають їх далеко не всім, внутрішній борговий ринок закритий, а вимоги для залучення акціонерного капіталу на міжнародних ринках (IPO, Private Placement

«Вуличний шум, незручний під'їзд узимку, брак паркувальних місць», — перераховує недоліки Хрещатика Тетяна Яценко, керівник адміністративного відділу Ernst & Young. Втім, з'їж­джати аудиторська компанія, яка вісім років орендує приміщення на головній вулиці столиці, не планує. Таких довгожителів тут чимало.

«Жодні маркетингові хитрощі не допоможуть торговцю, який не знає, заради чого його покупець готовий викласти зайвий долар», — іронізував на одній із прес-конференцій власник британської fashion-марки Funky Рональд Вудстер. Ця фраза пролунала замість відповіді на запитання, як фахівцям, які просувають ТМ, вдалося утримати докризові націнки на ринку

За підсумками січня–травня зростання реального ВВП України прискорилося до 6,1% порівняно з 4,9% у І кварталі. Це дало підстави уряду замислитися про покращення прогнозу економічного зростання на весь рік, що зараз становить 3,7%. «Я особисто сповнений оптимізму», — заявив міністр економіки Василь Цушко.

В інтерв'ю Контрактам Сергій Тігіпко розповів, що: 1) у серпні Кабмін може отримати $1,5–2 млрд від МВФ; 2) уряд готовий скорочувати держвидатки; 3) спрощена система не має використовуватися для ухиляння від сплати податків; 4) доля реформ визначиться у вересні–жовтні

Починаючи з «помаранчевої революції», держава бореться з єдиним податком. Сферу його застосування намагалися обме­жити і Тимошенко, і Янукович і ось тепер дружна донецька команда рішуче взялася за справу.

«Інфляція — це податок, що стягується без прийняття закону», — говорив американський економіст Мілтон Фрідман. Після здобуття незалежності Україна мало не стала абсолютним чемпіоном світу за темпами зростання цін.

Росія і Білорусь — у стані нової газової війни. Москва вимагає від Мінська негайно сплатити борги за газ. Мінськ стверджує, що жодних боргів начебто немає, потім неохоче погоджується з їх існуванням, але пропонує розплатитися товарними поставками. Коли Росія не по­годжується і з цим варіантом, просить відстрочення за виплатами. Але Газпром не погоджується

«Запрошуємо агентів (мобільних банкірів) з просування банківських продуктів. Вільний графік, оплата відрядна». Такі оголошення активно публікують в інтернеті Райффайзен Банк Аваль, Альфа-Банк, ПриватБанк, Укргазбанк та багато інших українських фінструктур.

Третя спроба приватизації Луганськтепловоза має шанси на не менш скандальні наслідки, ніж попередні дві. Новий-старий переможець конкурсу російський Трансмашхолдинг заплатив за підприємство на $9 млн менше, ніж йому винен Фонд держмайна, а недопущена до торгів компанія «Мантара холдинг» погрожує судовими позовами.

В інтерв’ю Контрактам голова правління VAB Банку Петро Барон розповів, що: 1) прихід іноземних гравців — додатковий стимул для розвитку української банківської системи 2) банківський бізнес консервативний, та при цьому важливо бути відкритим для інновацій 3) банк готовий й буде боротися зі злісними неплатниками 4) постійний приплив коштів на банківські

Перші ятки, що пропонують розливне пиво на винос, почали з'являтися ще у 2007 році у Харкові та Дніпропетровську. У Києві перший пивний магазин відкрився навесні 2009-го. Сьогодні по всій Україні працюють близько 10 великих мереж: «Залив. Пиво на розлив» (Київ, близько 30 точок), «Пивасов» (Запоріжжя, 20 торгових точок), «Пивко» (Кривий Ріг, 13 торгових