Сфера впливу

Інші багаті

Віталій ПОРТНИКОВ

Хто потрапляє до списків найбагатших людей Росії. «Золотої сотні» російського журналу Forbes завжди з нетерпінням очікують не лише в самій Росії

«Золотої сотні» російського журналу Forbes завжди з нетерпінням очікують не лише в самій Росії. Завжди важливо знати, хто з воротил російського бізнесу перебуває сьогодні на вершині успіху, а хто випав зі списку обраних, кому вдалося примножити капітал, а хто втратив у грошах і впливі. Адже російські олігархи діють не лише в самій Росії — відома їхня роль, зокрема, і в українській економіці. А оцінка статків того чи іншого бізнесмена допомагає зрозуміти, що ж за корабель пливе з російського океану в українське море — крейсер-авіаносець чи так, елегантна яхта.

Хоча, з іншого боку, у списку найбагатших уже роками нічого істотно не змінюється, хіба що мільярдерів стає стільки, що в «сотню» вони просто не вміщаються. Те, що на першому місці сьогодні Олег Дерипаска, а Роман Абрамович перемістився на друге, насправді не так уже й істотно. Наступного року все може змінитися. Адже Дерипаска й Абрамович — представники саме того найвпливовішого клану, який зазвичай називають «сім’єю» першого російського президента Бориса Єльцина. «Сім’я» змогла запропонувати Росії другого президента і підтримати третього саме тому, що відома не лише своїм впливом, а й доходами. Дерипаска — просто член цієї сім’ї у прямому сенсі слова, він одружений з донькою зятя Єльцина Валентина Юмашева. Абрамович здавна відомий своїми тісними зв’язками з усіма поколіннями сімейства — від покійного президента Єльцина до його онука Бориса Єльцина-молодшого. Тож їхні мільярди — якщо розуміти, що російський бізнес пов’язаний не з умінням заробляти, а з можливістю знаходити спільну мову з владою — цілком закономірні. Так само закономірною є відсутність у рейтингу Forbes колись найбагатшої людини Росії Михайла Ходорковського, яка доводить, що навіть величезне багатство може зникнути, якщо втрачається налагоджений контакт із владою. І так само закономірною є присутність у рейтингу Бориса Березовського. Колись один із провідних представників «сімейної» обойми, звісно ж, втратив позиції лідера, перемістився у кінець списку, але й там у нього більш ніж мільярд доларів. Бо нитки, які зв’язують Березовського з багатоликою російською владою, ніколи не обривалися повністю. А не обривати їх і означає заробляти гроші.

Із «золотої сотні» можна багато дізнатися про російську економіку — і про те, що її лідери, як і раніше, заробляють на сировині, і про те, що в них, як і раніше, мало фантазії, і про те, що «ще» можна заробити, обслуговуючи тих, хто качає нафту й газ або виплавляє метал, простіше кажучи, споруджуючи для них будинки або відкриваючи ресторани. Але хіба так багато людей зайняті у цій галузі економіки, що вони можуть стільки спожити, запитаєте ви. І ось тут ми переходимо до суті рейтингу Forbes — він про найбагатших бізнесменів, а не про найбагатших росіян загалом. Якби хтось зміг скласти список найбагатших росіян і вцілів, то виявилося б, що прізвища у ньому значно відрізняються від запропонованого списку Forbes.

Звісно, Абрамович і Дерипаска в цьому списку також були б. І багато підприємців зберегли б свої позиції, але вони сусідили б з великими чиновниками, політиками, авторитетами кримінального світу. При цьому багато мільярдерів-підприємців випали б зі списку, тому що виявилися б підставними фігурами. І статки найбагатших теж могли б значно зменшитися на користь справжніх господарів Росії, розпорядниками майна яких і є багато представників «золотої сотні». Симбіоз бізнесу і влади в Росії, як, утім, і в Україні, й полягає в тому, що без чиновника не можна зробити навіть кроку, що вся економіка така корумпована і зав’язана на відносинах із владою, правоохоронною та судовою системами, податковими й митними органами, що чиновник нерідко заробляє набагато-набагато більше, ніж будь-який підприємець. Тому підприємець радо стає чиновником й очолює уряд, міністерства, податкову або митну службу просто тому, що розуміє: заробіток на цих посадах у багато разів перевищує суми, які можна отримати, навіть очолюючи найуспішнішу компанію. Не кажучи вже про те, що після перебування на одній із таких посад можливості створення власного бізнесу теж зростають. Напевно, на Заході інакше, але, по-перше, у нас не Захід, по-друге, випадки корупції і на Заході є непоодинокими, просто там це саме випадки, а не система.

Я міг би навести достатньо прикладів з біографій людей, які починали як бізнесмени, а потім перейшли у владу. Або, навпаки, які були високопоставленими чиновниками, а потім «дослужилися» до мільярдерів. Але ці приклади і так добре відомі й щодня миготять на сторінках газет. Мені не дуже цікаві прізвища просто тому, що важливі, зрештою, не вони — важливе усвідомлення того, що все це економіка підставних осіб, вигаданих статків, тіньових фігур, які керують бізнесом, що в цій економіці реальність так по-чудернацькому поєднана з вимислом, що іноді навіть самі учасники гри перестають розуміти, хто з них справжній. Але що вони точно знають, то це те, що несправжніми є громадяни країн, у яких вони збагачуються. Бо люди, які не усвідомлюють, як розвиваються суспільства, у яких вони живуть, і як функціонує економіка цих суспільств, ніколи не бувають справжніми.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар