Тема номера

Небезпечні зв’язки

Світлана СЛЄСАРУК, Малюнки Ігоря ЛУК’ЯНЧЕНКА

Україні не загрожує іпотечна криза. Високий рівень рентабельності банківського бізнесу в нашій країні поки що нівелює ризик неповернення кредитів

На початку 2008 року аналітики міжнародної рейтингової агенції Standard & Poor’s опублікували звіт з оцінкою частки поганих або потенційно проблемних кредитів у загальному кредитному портфелі українських банків. На думку закордонних аналітиків, на початку 2008-го на проблемні кредити припадало 75% усього кредитного портфеля банків (за оцінками НБУ, близько 1,3%). У серпні агенція поліпшила оцінку якості кредитної системи України, знизивши рівень проблемних позик до 35-50% (серпнева оцінка НБУ — 1,6%). Заступник директора паризького офісу Standard & Poor’s Катерина Трофімова зазначає, що причин для поліпшення оцінки української банківської системи кілька: у 2008-му фінустанови ретельніше зважують ризики неплатоспроможності клієнтів, поліпшують якість ризик-менеджменту і, головне, видають менше кредитів населенню.

Спокій, тільки спокій

У 2007 році в США вибухнула іпотечна криза, в 2008-му — у країнах Балтії та Казахстані. Ціни на нерухомість у Штатах, Литві, Латвії та Казахстані протягом останніх 3-5 років зростали бурхливими темпами — у середньому по 15-20% на рік. При цьому вартість іпотечних кредитів у цих країнах була невисокою — від 3,5% річних. Місцеве населення почало масово використовувати позиковий капітал як для вирішення своїх житлових проблем, так і для спекуляцій на ринку нерухомості. Спекулянти залучали дешеві кредити, купували житло і, дочекавшись подорожчання квадратних метрів, продавали квартири й повертали банкам позики. Однак у 2006-2007 роках зростання цін на нерухомість сповільнилося й американські банки були змушені підвищити кредитні ставки (результат боротьби Федеральної резервної системи США з інфляцією), як наслідок — багато позичальників не змогли розплатитися з боргами. Іпотечна криза зі США перекинулася на інші країни — багато банків зазнають великих збитків; криза ліквідності вразила практично всі фінансові ринки; інвестори почали виводити гроші з країн, що розвиваються; в Естонії, Литві, Латвії, Казахстані обвалилися ціни на нерухомість.

«Поганих» стає менше

Україні іпотечна криза не загрожує, впевнені аналітики. Пік спекулятивних угод на вітчизняному ринку нерухомості припав на 2006-2007 роки, наступного року зростання цін сповільнилося, більшість спекулянтів повернули кредити і пішли з ринку.

Іпотечні кредити займають невелику частину в кредитному портфелі банків, а тому їх неповернення навряд чи підкосить фінансову систему країни, вважають експерти. За інформацією Олексія Пилипця, директора Української національної іпотечної асоціації (УНІА), за підсумками першого півріччя 2008-го частка іпотеки в загальному кредитному портфелі банків становила близько 13%, або 69,4 млрд грн (36% кредитів, виданих фізособам). «Відношення іпотеки до ВВП в Україні становить менш ніж 10%. У США в передкризовий період цей показник сягав 75%, іпотечний бізнес відігравав важливу роль в економіці країни», — оперує цифрами Олексій Пилипець. До того ж з початку року підвищуються ставки за кредитами населенню (зокрема, за іпотекою), тому аналітики прогнозують сповільнення темпів зростання кредитування у 2008-му. У першому кварталі 2008-го темпи зростання іпотечних кредитів становили 18,7%, у другому — 6,6%. У 2007-му іпотечний ринок збільшився на 110%. За прогнозами аналітиків, цього року темпи зростання української іпотеки сповільняться до 40%.

Обсяг потенційно проблемних і поганих позик у сегменті іпотечного кредитування невеликий. За оцінками Олександра Ільчука, генерального директора Європейського агентства з повернення боргів, середній рівень неповернень за житловими кредитами коливається на рівні 2,5-3% загального іпотечного портфеля банків, за даними Олексія Пилипця, він ще менший — 0,4-1%. (Офіційних даних НБУ або інших регуляторних органів про обсяги проблемних кредитів за різними видами позик в Україні немає.)

Загалом масові невиплати за іпотечними позиками на українському фінансовому ринку малоймовірні. За словами банкірів, зараз вітчизняні фінустанови мають досить якісну базу іпотечних позичальників. Олександр Павлов, старший керівник проектів у банківському секторі Європейського банку реконструкції та розвитку, запевняє, що вимоги українських банків до платоспроможності іпотечних позичальників вищі, ніж у США. З ним погоджується Максим Нефьодов, старший радник відділу інвестиційно-банківських послуг ІК Dragon Capital: «На відміну від західних країн іпотека в Україні — це кредит для багатих. У нас іпотечні позики надають здебільшого yuppy — молодим професіоналам, які мають вищий від середнього по ринку заробіток. Такі клієнти справно погашають кредити».

До того ж в Україні практично відсутнє явище home equity, або кредитування під незакладену частину житла. «Кредити home equity активно беруть позичальники в країнах з високими темпами зростання ринку нерухомості. Home equity полягає ось у чому. Наприклад, за ринкової вартості житла $100 тис. іпотека під заставу квартири становить $90 тис. Якщо згодом ціна житла збільшується до $150 тис., позичальник може отримати ще один кредит — під вільні від застави $50 тис. Другий кредит і є home equity», — розповідає Максим Нефьодов. При home equity банк несе істотні ризики: у разі неповернення кредиту спочатку будуть погашені вимоги першого банку (який видав $90 тис.) і лише потім другого. Крім того, угоди home equity є особливо ризикованими на ринку нерухомості, що стагнує або падає. Якщо вартість житла знизиться зі $150 тис. до $75 тис., то в разі неповернення кредитів позичальником одразу два банки не зможуть повернути гроші у повному обсязі. В Україні фінустанови зазвичай видають іпотеку під купівлю квартири, вартість якої перевищує суму кредиту на 10-20%.

Кредитом єдиним

Фінансові аналітики вважають, що Україні не загрожує іпотечна криза, але при цьому не виключають дефолти за іншими видами кредитування. Найризикованіший вид кредитного бізнесу — споживче кредитування. На споживкредити припадає близько 20% загального кредитного портфеля банків (приблизно 100 млрд грн), або близько 50% усіх виданих населенню позик. Левову частку споживкредитів банки видають за спрощеною схемою: позичальникові достатньо надати фінустанові мінімальний набір документів (зазвичай паспорт, ідентифікаційний код і довідку про зарплату з місця роботи), і кредит він отримає протягом кількох годин. При цьому українські банки тільки почали впроваджувати скорингові системи (розраховують імовірність погашення позики вчасно і в повному обсязі), тому вони є малоефективними й часто пропускають проблемних клієнтів.

За оцінками Олександра Ільчука, середній відсоток неповернень за споживчими кредитами сягає 15% (близько 15 млрд грн). До 2012 року цей показник може зрости до 18%. У деяких банках, що інтенсивно розвивають споживче кредитування, частка проблемних позик сягає 30% загального обсягу кредитів. «30% — критичний поріг частки проблемних кредитів. За такого показника банки починають зазнавати великих проблем із ліквідністю», — попереджає Олександр Ільчук.

Утім, поки що ризики споживчого кредитування перекриваються високим рівнем рентабельності цього бізнесу. «В ефективних відсоткових ставках за споживкредитами закладений високий прибуток банків: навіть якщо фінустанови залучають ресурси для видачі споживчих кредитів на внутрішньому ринку під 15-20% річних, ефективна кредитна ставка у 50-60% перекриває ризики неповернення частини позик», — вважає Олексій Дударенко, аналітик КУА Parex Asset Management.

До того ж Нацбанк для боротьби з інфляцією намагається максимально обмежити видачу споживкредитів: змінив норму ранжирування позичальників за групами ризику (відповідно до нової градації позичальників банки змушені резервувати більше коштів під споживкредити), а до кінця року має намір посилити вимоги і до позичальників.

Наздогнати й перегнати Останні 3 роки обсяг кредитного портфеля українських банків щорічно збільшується на 70%

Автомобільне кредитування, кредити юрособам менш ризиковані порівняно зі споживкредитами: вони зазвичай забезпечені заставою. До того ж на позики під купівлю автомобілів припадає не більш ніж 10% усіх кредитів фізособам. Загалом неповернення за будь-якими видами кредитування зараз перекриваються високим прибутком банків. У першому півріччі 2008-го їхній сумарний чистий прибуток становив 4,2 млрд грн проти 2,5 млрд у січні—червні 2007-го.

Сьогодні фінустанови отримують надприбутки від кредитів, виданих рік-два тому. У 2006-2007 роках банки залучали іноземну валюту за кордоном під 6-7% річних, в Україні (за допомогою депозитів) — під 8-10%. Гривневі ресурси коштували 11-13% (депозити) і 4-5% на міжбанківському ринку. При цьому ставки, наприклад, за автокредитами становили 13-14% у доларах і 16-18% у гривні. Маржа (різниця між відсотком за кредитом і вартістю залучених коштів) за автокредитами у 2007-му — від 5 до 10 в. п.

Фактор страху

Висока дохідність кредитного бізнесу в останні 2-3 роки дозволяла фінустановам заощаджувати на системах ризик-менеджменту. «Українські банки втратили розум від високих темпів зростання фінансової системи і дохідності кредитування. У банки стабільно надходили гроші з-за кордону, від населення та НБУ (за допомогою міжбанківських позик), тому вітчизняні фінустанови стали вважати нормальним видавати іпотеку на 20 років, фінансуючи її, наприклад, за рахунок міжбанківських кредитів, залучених на 1 місяць», — дивується Максим Нефьодов. Один із наслідків незбалансованості між строками залучення капіталу і видачі кредитів банками — весняно-літня криза ліквідності, коли в умовах подорожчання ресурсів банкам довелося терміново підвищувати ставки за депозитами та кредитами і навіть припиняти кредитування.

Серйозні фінансові проблеми в українських банків виникнуть тільки в ситуації, якщо населення масово перестане платити за кредитами. Такий сценарій імовірний в умовах гіперінфляції або істотного зниження доходів українців. «Зазвичай доходи населення зростають повільніше від інфляції. Тому в умовах гіперінфляції може збільшитися кількість позичальників, не здатних розплатитися за кредитами, якщо за зростання цін їхніх доходів не вистачить на поточні витрати і погашення позики», — вважає Олександр Павлов з ЄБРР. Утім, на думку більшості економістів, найближчими роками тризначна інфляція Україні не загрожує, а доходи населення до 2015-го зростатимуть на 10-15% щороку.

Тягнем-відтягнем!

Ще один ризик — відплив грошей з депозитних рахунків у разі виникнення зовнішніх або внутрішніх (більшою мірою) фінансових, економічних або політичних шоків. Наприклад, під час помаранчевої революції українці масово знімали гроші з банківських рахунків та депозитів. Тоді деякі банки заморозили рахунки на кілька днів, інші звернулися до НБУ по фінансову допомогу. В результаті банківська система країни не постраждала.

У 2008-му українські банки змушені активно залучати гроші в населення і компаній: через світову фінансову кризу вони відчувають гострий дефіцит кредитних коштів — подорожчали і внутрішні позики (на міжбанку), і зовнішні ресурси. За оцінками експертів, влітку темпи зростання депозитного ринку пришвидшилися у 3-5 разів (порівняно з весняними місяцями). Більшість вкладів банки залучають на рік — це означає, що в середині 2009-го багато фінустанов зіткнуться з потребою відразу виплатити своїм вкладникам велику суму грошей. Якщо один із банків, що перестарався із залученням грошей населення у 2008-му, не розплатиться за своїми зобов’язаннями і збанкрутує, може впасти вся банківська система, оскільки налякані прецедентом українські вкладники почнуть масово знімати гроші з рахунків.

Імовірність виникнення проблем у вітчизняних банків збільшує високий рівень їхньої заборгованості перед закордонними кредиторами. Торік банки залучили кредитів на $16,9 млрд, у 2006-му — $7,7 млрд.

Деякі аналітики вважають, що проблеми з поверненням боргів не торкнуться закордонних банків, які працюють в Україні, оскільки за потреби іноземні материнські структури допоможуть українським донькам (у липні 2008-го частка іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі становила 37,2%). Утім, в умовах світової фінансової кризи допомоги може й не бути. Західні банки зараз зазнають багатомільярдних збитків: за даними Bloomberg, загальна сума втрат американських та європейських фінустанов із січня 2007-го (початку фінансової кризи) становить $485 млрд.

Проте внаслідок подорожчання кредитних коштів на світових ринках банки зараз позичають за кордоном менше, ніж роком раніше. У першому кварталі 2008-го вони залучили $3 млрд, за оцінками аналітиків, за підсумками року обсяг іноземних кредитів, отриманих українськими банками навряд чи перевищить $10 млрд.

Серед макроризиків, які негативно впливають на банківську систему, — курсові коливання. При девальвації гривні підвищується ризик неповернень доларових кредитів, оскільки здебільшого українці отримують зарплати у гривні, при цьому половина кредитів населенню видана в доларах. Однак здешевлення гривні до 5 UAH/USD (деякі аналітики прогнозують девальвацію з осені) істотно не вплине на погашення доларових кредитів, оскільки багато з них були видані ще до травневого подорожчання гривні, коли офіційний курс нацвалюти був на рівні 5,05 UAH/USD.

Дай мільярд Попри кризу ліквідності у 2008-му, прибуток банків зростає

«В українських банків зараз складний період. Замість того щоб звично нарощувати обсяг кредитів, їм доводиться під тиском Нацбанку та в умовах погіршення зовнішньої кон’юнктури підвищувати якість кредитного портфеля. Банківська система проходить період оздоровлення, оскільки фінустанови вчаться заробляти у складних умовах», — міркує Олександр Павлов. Порівняно з першим півріччям 2007-го в січні—червні 2008-го темпи зростання кредитування населення сповільнилися на 13 в. п., юросіб — на 6 (загалом кредитування — на 8 в. п.). За оцінками аналітиків, у 2008 році кредитний портфель банків зросте щонайбільше на 40% (у 2007-му — на 75,5%).

Фахівці вважають, що деякі дрібні банки не виживуть, якщо НБУ і далі стримуватиме кредитування, наприклад, посилюватиме норми резервування коштів під кредити та адекватності капіталу. У таких умовах невеликі фінустанови продадуться великим місцевим або закордонним гравцям. Але, з іншого боку, падіння темпів зростання кредитування і поліпшення якості кредитного портфеля банків ще більше знизять ризики виникнення на українському ринку іпотечної кризи, подібної до американської.

Американська трагедія

Протягом останніх 5 років на американському ринку нерухомості спостерігалося бурхливе зростання цін. Попит на житло був дуже високим (цьому багато в чому сприяли спекуляції з житлом), квадратні метри у Штатах щороку дорожчали на 15-20%. Разом з тим відсоткові ставки за іпотекою були мінімальними: від 3,5% річних. На початок 2008-го американці залучили іпотечних кредитів на $3 трлн. Частина з них належали до категорії sub-prime — високоризикові позики проблемним клієнтам.

У більшості американських банків ставки за іпотекою були плаваючими і залежали від ставки LIBOR та облікової ставки Федеральної резервної системи США. У межах боротьби з інфляцією ФРС почала підвищувати відсоткову ставку: з 1% у 2004 році до 5,25% у 2006-му. Подорожчала й LIBOR. До 2006-го вартість іпотечних позик в Америці подвоїлася (зокрема, виданих кредитів). Наприкінці року кількість позичальників, не здатних розплатитися за іпотечними кредитами, сягнула 40% (у грошовому виразі $1,2 трлн).

Унаслідок банкрутства майже половини позичальників банки стали виставляти об’єкти застави на продаж. У багатьох штатах пропозиція нерухомості різко зросла, ринкові ціни на квадратні метри знизилися. У кількох банків, що спеціалізуються на іпотеці, виникли серйозні фінансові проблеми, під загрозою банкрутства опинилися найбільші іпотечні агенції США Fannie Mae і Freddie Mac. А позаяк цінні папери, забезпечені американськими іпотечними кредитами, купували банки всього світу (обсяг цього ринку оцінюється у $5 трлн), вибух іпотечної кризи у США спровокував загальносвітову фінансову кризу. Із середини 2007-го великі західні банки зазнають збитків.

З-поміж країн колишнього соцтабору іпотечна криза у США найбільше позначилася на ринках Казахстану, Латвії, Литви та Естонії. Коли у липні 2007 року в США почалися масові невиплати за іпотечними кредитами, інвестори стали виводити свої інвестиції з країн, що розвиваються (багато з них володіли тут об’єктами нерухомості). Зокрема, розпродували іпотечні облігації казахстанських і балтійських банків. Відсоткові ставки на міжбанківських ринках цих країн підвищилися в 1,5 разу, за виданими і новими кредитами — на 5-7 відсоткових пунктів. Багато позичальників припинили платити за боргами, а банки не змогли продати заставні об’єкти на ринку: попри істотне зниження цін на житло (на 10-40%), попит на нерухомість у країнах Балтії та Казахстані на той момент знизився вдвічі. За даними Global Рroperty Guide, у I кварталі 2008 року Латвія стала світовим лідером за рівнем падіння цін на нерухомість: квадратні метри подешевшали на 38,9% (у I кварталі 2006-го зростання цін становило 69%). У I кварталі 2008-го ціни на нерухомість у США знизилися на 18,07%, в Ірландії — на 13,24%, у Литві — на 7,5%, в Естонії — на 6,5%.

Ризик — банківська справа

Європейське агентство з повернення боргів оцінило рівень ризикованості кредитних програм українських банків

Споживче кредитування

Найризикованіший вид кредитування. У середньому по банківській системі близько 15% споживкредитів вважаються проблемними. У деяких банках заборгованість за такими кредитами сягає 30% виданих позик. Банкіри визнають: банківські службовці в Україні поки що не навчилися працювати зі скоринговими системами (оцінюють ризик неповернення кредиту позичальником), а тому рівень «поганої» заборгованості за споживкредитами зростатиме.

Кредитні картки

Вважається вельми ризикованим видом кредитування. Відсоток неповернень за картковими позиками становить 10%. Є два канали видачі кредиток. Перший — оформлення карток корпоративним клієнтам. У цьому випадку кредитки оформляються на зарплатний рахунок. У разі прострочення за кредитом банк списує необхідну для погашення позики суму з рахунка клієнта. Другий канал видачі кредиток — кредитна лінія відкривається постійному клієнтові. Нерідко банки надають таку послугу як подарунок, тобто у доважок до інших фінансових продуктів. Тому клієнти часто сприймають кредитки як подарунок банку — за послугу можна не платити...

Автокредит

Рівень неповернень за автокредитами становить приблизно 7%. Частка проблемних позик у загальному обсязі автокредитування невелика, оскільки банки у більшості випадків кредитують нові автомобілі, які обов’язково страхуються за програмою КАСКО. У випадку викрадення або пошкодження машини кредит може погасити страхова компанія. Автомобіль при цьому є заставою на весь термін кредитування.

Іпотека

Рівень неповернень за іпотекою невеликий — від 1 до 3% виданих житлових позик. Невисокий рівень проблемних кредитів за іпотекою в Україні пояснюється тим, що житлові позики здебільшого видають забезпеченим українцям, які справно погашають кредити і намагаються напрацювати позитивну кредитну історію.

Кредитування юросіб

Найменш ризикований вид кредитного бізнесу — компанії не повертають лише від 1,5 до 2,5% усіх корпоративних позик.

Найчастіше корпоративні кредити не віддають малі підприємства, особливо якщо кредит було надано під товар в обороті (він може зіпсуватися, згоріти тощо). За наявності страховки на товар кредит може погасити страхова компанія, але часто суми поліса не вистачає на повернення банківської позики. Масові неповернення за кредитами малому бізнесу спостерігалися на початку 2000-х, коли частка проблемних позик у загальному кредитному портфелі банків зашкалювала за 10%.

Тепер банки воліють кредитувати більш надійні великі підприємства під заставу основних фондів (обладнання, нерухомого майна тощо).

 
ступінь ризикованості виду кредитування

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар