Спецпроект

Спецпроект «Невідома Україна»: Банкір Фортуни

Наталія ГУЗЕНКО

Народний депутат і власник «Укргазбанку» Василь Горбаль вважає, що його кар’єра — ланцюжок випадкових збігів і вдалих знайомств

Василь Горбаль, як і більшість мультимільйонерів, — персона загадкова і неоднозначна. З одного боку, все просто — власник Укргазбанку, один з мільйонерів Партії регіонів, що курирує в парламенті питання фінансів і банківської діяльності. З іншого — на походження капіталів Горбаля кинута тінь однієї з найбільш одіозних фігур епохи Леоніда Кучми — екс-голови НАК «Нафтогаз України» і Головуправсправами Ігоря Бакая. Допитатися у Горбаля, як він став власником банку і що конкретно йому належить, непросто — депутат охочіше розповідає про політику, ніж про бізнес. Але на професійних нардепів багатьох скликань «регіонал» не схожий. Горбаль говорить радо, багато й неінформативно, та за всіма його словами відчувається вагомість і докладність людини, яка заробила великий капітал і не уникала роботи в тіні.

Німецьке щастя

Василь Горбаль любить називати себе улюбленцем Фортуни. За його словами, все його життя — ланцюг випадкових збігів і вдалих знайомств, підкріплених власною передбачливістю.

Долю майбутнього банкіра наперед визначило падіння Берлінської стіни. Німецький уряд (ФРН і НДР саме об’єднувалися) створив програму обміну студентів німецьких та радянських ВНЗ, у рамках якої 120 осіб могли здобути освіту в тамтешніх університетах. «На той час у Київському інституті міжнародних відносин, де я навчався, німецьку мову практично не вивчали і на стажування в Німеччину студентів не направляли. Популярнішими були стажування в США чи Великій Британії, куди прагнули потрапити більшість моїх однокурсників, — розповідає Горбаль. — Мене переконав поїхати в Німеччину декан факультету Антон Філіпенко». Попри те, що Горбаль майже не знав німецької, до поради декана студент дослухався. І не прогадав — охочих поїхати на батьківщину Гете було небагато. Разом із двома однокурсниками майбутній депутат потрапив в університетське містечко Пассау в Баварії.

Протягом трьох років, проведених у Німеччині, студент поєднував навчання з роботою в різних фінансових організаціях. «Спочатку я спробував влаштуватися у відділ інвестицій Франкфуртської біржі, проте невдало — переоцінив свої можливості. Але трохи згодом зумів отримати роботу в баварському банку Hypo (пізніше HypoVereinsbank, 2006 року поглинений Unicredit Group. — Прим. Контрактів), а потім перебрався у ВМВ-банк. Мене взяли на роботу завдяки гарним оцінкам з бухобліку та макроекономіки», — згадує бізнесмен.

Після року роботи Горбалю запропонували підписати п’ятирічний контракт і залишитися працювати в банку із зарплатою 7 тисяч марок. Але майбутній банкір вирішив, що на батьківщині перед ним відкриваються значно ширші перспективи, тож сенсу залишатися в Німеччині на посаді пересічного клерка немає. Щоправда, сам Василь розповідає, що амбіції тут ні до чого — на його поверненні наполягли батьки, переконані, що синові необхідно було закінчити КІМВ.

Після закінчення престижного ВНЗ, 22-літньому Горбалю запропонували роботу в Міністерстві економіки. Але кар’єра чиновника вчорашнього студента не спокусила: він вирішив знайти застосування своїм здібностям у приватному секторі. Свій бізнес Горбаль спочатку відкрити не наважився, незважаючи на наявність стартового капіталу (кілька тисяч доларів, зароблених у Німеччині). Майбутній депутат влаштувався на роботу в Транскредбанк. «Банку потрібна була людина зі знанням іноземних мов і фаховою освітою — тільки в цьому разі він міг одержати ліцензію на проведення валютних операцій. Тодішній керівник банку Борис Кучерук часто бував у Мінекономіки, ми з ним познайомилися, і він одразу запропонував роботу. Оформивши мене в штат, банк зміг одержати потрібну ліцензію», — розповідає Горбаль про своє безпроблемне працевлаштування.

Далі, за словами Василя, він потрапив у смугу рідкісного везіння. Під час поїздки з Києва до Львова Горбаль у поїзді познайомився з головою банку «Верховина» Любомиром Козаком. Той саме займався злиттям свого банку з Києво-Печерським банком. Якимось чином Горбаль справив на Козака таке сильне враження, що банкір одразу запросив його на посаду заступника голови правління Києво-Печерського банку.

Кар’єра розвивалася швидко: буквально за рік Горбаль став спочатку першим заступником, а потім і виконувачем обов’язків голови (коли попередній втік, зірвавши угоду з поставки металу через арешт вантажу в порту). Проте довго працювати кризовим менеджером Горбалю не довелося. Допомогло ще одне знайомство — з юристом банку «ФЕБ» Людмилою Бонч-Бруєвич (зараз — заступник голови правління Укргазбанку. — Прим. Контрактів), що запропонувала молодій людині перейти до ФЕБ.

А на наступний рік у трудовій книжці Горбаля з’являється новий запис — Інтергазбанк, пізніше перейменований на Укргазбанк. Наступний етап кар’єри банкіра — робота у зв’язці зі всесильним тоді помічником президента України Ігорем Бакаєм.

Під покровом газу

Кабінет Василя Горбаля — типове робоче місце заможної людини. Важкі меблі з дорогих сортів дерева, великі картини на стінах, пишне оформлення стін. Раніше меблі належали Ігореві Бакаю. За словами нинішнього господаря, коли Бакай продавав свій офіс, то не зміг знайти покупця на кабінет, і вирішив просто подарувати його своєму партнерові. Той не відмовився і навіть примудрився затягти на восьмий поверх чотириметровий стіл із цільною стільницею.

Як розповідає сам Горбаль, на початку 90-х на дискотеці в готелі «Русь» молодого банкіра з Бакаєм познайомив друг, який працював тоді в Інтергазбанку, що належав Бакаю. Швидше за все, він і порекомендував патрону свого талановитого товариша-банкіра, коли вирішив піти з банківського бізнесу. До рекомендації дослухалися: в 1996 році 25-річний Василь Горбаль стає заступником голови невеликого тоді Інтергазбанку.

Сам Василь не дивується стрімкості своєї кар’єри, приписуючи її власним знанням і професійному зростанню. Однак мало хто з топ-менеджерів українських банків може похвалитися тим, що за три роки зміг стати головою правління, а пізніше власником банку, яким управляв.

Кар’єра Бакая й історія розвитку банку схожі як дві краплі води. 1997-го Ігоря Бакая призначили заступником міністра нафтової та газової промисловості України. Того ж року Укргазбанк (колишній Інтергазбанк) почав обслуговувати рахунки потужних газопостачальників — Укргазу, Бакаєвого Інтергазу та інших. Банк збільшує статутний фонд до 2,3 млн грн. У 1998-му Бакая призначають головою правління НАК «Нафтогаз України» — рахунки держмонополії також переходять до Укргазбанку.

Протягом 1998-2000 років власники Укргазбанку (читай — Ігор Бакай) розраховували зробити фінустанову аналогом російського Газпромбанку — галузевого банку, який обслуговував виключно компанії та підприємства (насамперед державні монополії), що спеціалізуються на видобутку, переробці та транспортуванні енергоносіїв. На той час Василь Горбаль стає молодшим партнером Бакая, потім рівним партнером. А в 2000-му Бакай несподівано передає Горбалю свій пакет акцій Укргазбанку.

Щедрий подарунок Горбаль пояснює своїм внеском у бізнес Бакая. «Банк тоді займався не тільки банківськими, а й консультаційними, юридичними послугами, ми вели рахунки Нафтогазу, заміняли їхній юрдепартамент і багато іншого. Нафтогаз тоді тільки створювався, належному оформленню специфічних оборудок з постачання газу мало хто приділяв увагу. Крім того, не всі банки наважувалися кредитувати такі операції, враховуючи особливості митного оформлення газу. Я вже не кажу про специфіку оборудок щодо туркменського газу, за який розраховувалися за бартером», — пояснює депутат. Іншими словами, якщо йому вірити, акції Укргазбанку були не подаровані, а передані Горбалю як плата за хорошу роботу.

Втім, є й більш прагматична версія. 2000 рік для Ігоря Бакая видався вкрай невдалим. Спочатку одіозний бізнесмен-політик залишив посаду голови Нафтогазу України — подейкують, через конфлікти з Газпромом і під тиском Юлії Тимошенко. Можливо, передавши Укргазбанк Горбалю, Бакай попросту збувся активу, який дискредитує.

Після звільнення Бакая з Нафтогазу Укргазбанк втратив (що й не дивно) свого найвигіднішого клієнта. Кучма свого часу нібито звинувачував власників банку в виведенні коштів з торговельного обороту України — мовляв, Нафтогаз перераховує через Укргазбанк гроші в Туркменістан, а банк відмовляється вчасно переказувати їх державі. Спадкоємець Бакая на посаді голови правління Нафтогазу Вадим Копилов, якого вважають лояльним до Миколи Азарова, перевів рахунки держмонополії на обслуговування в Промінвестбанк. Укргазбанк ще якийсь час судився з НАКом за $10 млн, які компанія заборгувала банку. У підсумку кредит було погашено.

Через два роки Генеральна прокуратура одержала запит депутата Григорія Омельченка — нардеп звинувачував Бакая та Горбаля в крадіжці $42,4 млн, на які в 2000 році збідніла українська скарбниця внаслідок розрахунків НАК «Нафтогаз України» з російським газотрейдером «Ітера». «Генеральна прокуратура перевірила всю документацію банку. Оскільки всі угоди були оформлені бездоганно, а Ітера з НАКом не пред’являли претензій, то кримінальної справи порушити не вдалося, — розповідає Горбаль. — Але шукали багато чого, навіть підтвердження нашого фінансування Аль-Каїди. Мені досі дехто докоряє близькістю з Бакаєм».

Створюємо ФПГ

Ще працюючи під крилом Бакая, Укргазбанк займався поглинанням інших банків. У грудні 1998 року банк Горбаля купив ужгородський «Сервіс», у жовтні 1999-го — Укрнафтогазбанк (а разом з ним і 9 філій у Києві, Луганську, Сімферополі, Одесі та Львові). У січні 2002 року Горбаль, придбавши банк «Народний», навіть думав про ребрендинг, бажаючи остаточно позбутися спогадів про «газове минуле». Ми хотіли донести до споживача меседж про свою універсальність. «Народний» — дуже вдала назва з погляду маркетингу. Але потім відмовилися від цієї ідеї — не хотіли, щоб на ринку створилося враження, що вони купили нас, а не ми — їх. Крім того, чимало грошей було витрачено на розкручування бренда та розширення філіальної мережі Укргазбанку», — згадує банкір.

Станом на початок березня поточного року Укргазбанк посідав 16-те місце серед вітчизняних банків за розміром активів (4,5 млрд грн). Мережа банку нараховує 116 філій. Крім надання стандартних банківських послуг, банк активно працює на ринку дорогоцінних металів і входить до п’ятірки найбільших імпортерів, увізши впродовж 2006 року 1,8 тис. кг банківського золота і 400 кг срібла. Банк обслуговує чимало бюджетних установ: МВС, МОЗ, Держуправління справами президента, Секретаріат президента, СБУ, НПУ ім. Драгоманова та багато інших. На запитання, чи допомагає статус народного обранця залучати таких вигідних клієнтів, Василь Горбаль відповідає по-депутатськи: скоріше заважає. Мовляв, не всі бізнесмени, з тих чи інших причин, хочуть зв’язуватися з народними депутатами.

Про свою бізнес-діяльність Горбаль розповідає неохоче. Вартість активів, що належать бізнесменові, за різними оцінками, становить від $200 до $500 млн. Сам він уникає конкретних оцінок свого капіталу. «Все залежить від багатьох факторів, наприклад, зміни політичної ситуації, що може зменшити вартість активів», — банкір ухиляється від прямої відповіді. В Укргазбанку Горбалю належить близько 97% акцій.

2001-го Укргазбанк почав фінансувати проект «Єврокар» — складання легкових автомобілів в Україні, неподалік Ужгорода. «Ми (разом з керівником Єврокару Олегом Боярином. — Прим. Контрактів) вирішили, що цілком реально затягти автовиробників в Україну, — каже Горбаль, — особливо у вільну економічну зону «Закарпаття». Зараз депутат — міноритарний акціонер компанії, йому належить близько 20%.

У 2003-му бізнес Горбаля розширюється — банкір купує низку непрофільних активів. Укргазбанк стає співвласником Української страхової групи, яку дотепер повністю контролює Горбаль з партнерами. Ще одне його придбання — будівельна компанія, трест «Київміськбуд-1» ім. Загороднього. «Київські чиновники (які відповідають за будівництво. — Прим. Контрактів) порівнювали нас з компанією ТЕКТ, Валерієм Хорошковським, які перепродували акції будівельних компаній. Мене запросили до Олександра Омельченка, який хотів довідатися, що ми робитимемо з компанією: чи будемо звільняти людей чи перепродувати її», — розповідає бізнесмен. Горбалю вдалося переконати мера у своїх добрих намірах. Проблеми із землевідведенням у компанії були, проте ділянки одержували регулярно. Знайти спільну мову Горбаль зумів і з новим хазяїном столиці Леонідом Черновецьким. Партнер Горбаля по Укргазбанку Олексій Омельяненко (з 2003-го — голова наглядової ради тресту. — Прим. Контрактів) — член постійної комісії з питань земельних відносин у Київраді.

У 2006 році в ЗМІ з’явилася інформація, нібито Василь Горбаль створює новий банківський актив — Іпобанк, що збирається кредитувати забудовників. Сам Горбаль цю інформацію заперечує. Хоча не виключено, що бізнесмен лукавить і просто не хоче оприлюднювати реальних розмірів своїх статків. Принаймні тандем банк — будівельна компанія довів свою прибутковість на прикладі Київміськбуд — банк «Аркада».

Горбаль контролює низку фінансових організацій, створених у рамках банку. Це недержавний пенсійний фонд «Україна», ТОВ «Інтер Інвест Консалтинг», ВАТ «Укркарт». Керувати компаніями народний депутат Горбаль формально не має права, але не приховує: його слово під час обговорення спірних питань вирішальне.

Політика на поміч

2002 року власника Укргазбанку обрали депутатом Верховної Ради за мажоритарним округом № 218 Соломенського району Києва. «У парламенті випадково потрапив до фракції «За Єдину Україну», де познайомився з представниками Партії регіонів — мені було комфортно і цікаво спілкуватися з ними, — пояснює свій політичний вибір Горбаль. — Поруч зі мною в парламенті сиділи Георгій Скудар, Микола Янковський (перший — власник Новокраматорського машинобудівного заводу, другий — концерну «Стирол». — Прим. Контрактів), спілкування з якими було для мене корисним і цікавим».

Львів’янин Горбаль пишається своїм членством у Партії регіонів: «Мені дорікають тільки ті люди, які самі постійно перебігають з партії в партію. А я в Партії регіонів був задовго до початку відкритого протистояння Віктора Ющенка та Віктора Януковича». Раніше Горбаль казав, що саме його членство в Партії регіонів стало однією з головних проблем банку після приходу до влади «помаранчевих». У середині 2005 року було порушено справу на одного з топ-менеджерів Укргазбанку — Вадима Ляшка, голову правління. «Всі перевірки всіх можливих державних органів не знайшли в банку нічого протизаконного», — згадує бізнесмен.

За версією обізнаних осіб, Василь Горбаль є одним з основних лобістів Партії регіонів. Горбаль входить до складу Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності, де грає не останню скрипку. Крім того, курирує фракцію Партії регіонів у столичній раді (в 2006-му Горбаль очолював київських «регіоналів» на виборах до Київради) і впливає на більшість ухвалених ними рішень.

Один з депутатів ПР розповів, що у Горбаля великий кредит довіри керівництва фракції. Навіть за той факт, що «регіони» не набрали багато голосів у Києві, йому, відповідальному за передвиборну кампанію ПР у Києві, не докоряють. Серед гаманців партії, за офіційною версією, банкір не значиться, проте, як практично всі депутати фракції, щомісяця платить певні внески, розмір яких ретельно приховує.

Про плани розвитку свого бізнесу Горбаль багато не говорить. Відповідає, що виводити свої компанії на IPO поки що не збирається, так само як і продавати банк стратегічному інвесторові. Хоча не виключає таких можливостей.

---

Що належить Василю Горбалю

Власність:

· ВАТ «АБ «Укргазбанк» — 97% акцій

· ЗАТ «Єврокар» — 20% акцій

· ВАТ «УкрКарт» — 40% акцій

Контроль:

· ВАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М. П. Загороднього

· СК «Українська страхова група»

· Інтер Інвест Консалтинг

· Іпобанк

· НПФ «Україна»

За даними Василя Горбаля та відкритих джерел

---

Кар’єра Василя Горбаля

18 березня 1971 р. — народився у Львові

1993 р. — закінчив Київський інститут міжнародних відносин, працював провідним економістом підвідділу цінних паперів відділу підприємництва Мінекономіки України, пізніше — начальником відділу валютних операцій та операцій з цінними паперами Транскредбанку

1994 р. — заступник голови правління, в. о. голови правління Києво-Печерського банку

1995 р. — начальник управління з розвитку філіальної мережі, в. о. директора Київської філії банку «ФЕБ»

1996 р. — заступник голови правління, голова правління Інтергазбанку (з 1997 р. — Укргазбанк)

З 2002 р. — народний депутат України, почесний президент Укргазбанку, з 2003 по 2005 р. — член Ради НБУ

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар