Гроші

Дим Вітчизни

Микола ТИМОШЕНКО, Колаж Сергія ГЕТУНА

Навіщо іноземцям українська металургія. У 2007-2008 роках закордонні металургійні групи виявляють підвищену цікавість до українських метактивів

Наприкінці серпня південнокорейська металургійна компанія Posco (третій за розміром сталевиробник в Азії) заявила, що має намір інвестувати в українські активи з виробництва залізної руди в нашій країні. Наміри Posco звучать вельми розмито, оскільки компанія ще не визначилася, чи купуватиме український ГЗК, чи зважиться на будівництво гірничо-збагачувальних потужностей з нуля. Posco конкретизує свої плани ближче до 2009-го — саме на цей рік компанія запланувала вихід на український ринок.

За словами аналітика ІК Dragon Capital Сергія Гайди, мета Posco — отримати доступ до великих потужностей з виробництва залізорудної сировини. Головний претендент на співпрацю з корейцями в Україні — компанія Ferrexpo (належить Костянтину Жеваго), що володіє Полтавським ГЗК. Аналітик припускає, що саме з Ferrexpo Posco візьметься за розробку Єристовського родовища залізної руди. Раніше Ferrexpo заявила про плани розробляти це родовище разом із великим стратегічним інвестором.

Сергій Гайда не виключає, що Posco вирішить купити металургійний комбінат в Україні, наприклад, Запоріжсталь або ММК ім. Ілліча. Posco має у своєму розпорядженні великі сталепрокатні потужності, однак володіє лише кількома заводами з випуску чавуну, а також сировинними активами.

У 2007-2008 роках закордонні металургійні групи виявляють підвищену цікавість до українських метактивів. Російська група «Евраз» купила кілька коксохімів, ГЗК і метзавод ім. Петровського в української групи «Приват», австрійська меткомпанія VoestAlpine має намір збудувати металургійний комбінат під Одесою.

Прихід в Україну металургійних гігантів закономірний. Собівартість виробництва української сталі нижча від європейських і північноамериканських розцінок (за рахунок дешевших робочої сили і газу). При цьому в Україні виробляється набагато більше залізорудної сировини, ніж споживається всередині країни.

Утім, є й інша причина напливу іноземців на український ринок. Останніми роками у розвинених країнах істотно посилили вимоги до викидів шкідливих речовин в атмосферу. Наприклад, промвиробництва ЄС до 2020 року зобов’язані знизити викиди на 21% порівняно з рівнем 2005-го. У проміжок між 1990 і 2005 роками європейські промисловці зменшили викиди на 20%. За прогнозами європейської металургійної асоціації Eurofer, обмеження на викид шкідливих речовин в атмосферу призведуть до того, що екологічно брудні заводи металургійного циклу (ГЗК, коксохіми, доменне і конверторне виробництво) мігрують до країн, що розвиваються, де екологічне законодавство поки що лояльніше до виробників.

В Україні екологи вельми пасивні. Приміром, ММК ім. Ілліча щороку збільшує обсяг викидів шкідливих речовин (з 228,9 тис. тонн у 2006-му до 210 тис. тонн за 8 місяців 2008-го). Однак тільки зараз влада Маріуполя вирішила примусити ММК збільшити обсяг фінансування екологічних програм на заводі.

Фі, який нечупара, нечистот! Запонки розгубив, спить із розкритими грудьми, невмитий, у брудній сорочці... Мішель! Тобі кажуть! Вставай!

Антон Павлович Чехов, «Безотцовщина»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар