В
інтерв'ю "ГК" голова Харківської облдержадміністрації Олег Дьомін заявив, що по-справжньому
іноземний капітал "потече" на Україну лише тоді, коли вирішиться питання про власність
на землю
- За підсумками минулого року Слобожанщина посіла перше місце серед областей України. Регіон досяг небувалого для нинішніх часів результату - зростання обсягів виробництва. Чи має це означати, що кризу, принаймні в масштабах області, вже подолано?
- Ми досягли найкращого результату серед регіонів
- приросту валового продукту на
8,1 %. Я б назвав це пагоном надії, ознакою стабілізації.
Успіх прийшов завдяки концентрації зусиль на пріоритетних завданнях, структурній
перебудові економіки, залученню інвестицій.
- Які складові зростання?
- Потенціал регіону створювався в основному з урахуванням потреб Союзу. Нині відбувається переорієнтація на інтереси держави, області. Реформуються всі галузі народного господарства. Та найпомітніші результати перебудови - у промисловості. Саме тут додатково створили 6,5 тис. робочих місць. Отримали нові замовлення і збільшили обсяг виробництва підприємства машинобудування та ВПК. Саме вони посідають в економіці області чільне місце. ВПК дедалі більше переходить на випуск товарів народного вжитку, лічильників різного призначення, комутаційного обладнання, медичної апаратури. На черзі - реалізація проекту складання у Харкові автобусів європейського рівня для міських пасажирських перевезень.
- В економіці Слобожанщини важливу роль відіграє й аграрний сектор. Що відбувається у ньому?
- Передусім, триває реформування майнових відносин. Попри всі труднощі, сільське господарство виживає. І навіть дає приріст виробництва. Минулого року він становив 30%. Зокрема, більше зібрали зернових. Але не зупинили спаду в тваринництві. Зменшується продуктивність худоби та птиці, їх поголів'я. Як наслідок - потужності переробних підприємств забезпечені сировиною лише на 5-10%.
В області майже півтори сотні підприємств харчової та переробної галузей. А конкурентоспроможними товарами може похвалитися лише десяток з них. Це бісквітна та кондитерська фабрики, пивзавод "Рогань", жировий та Роганський м'ясопереробний комбінати, завод шампанських вин. Шкода, але більшість підприємств працювати в умовах конкуренції ще не навчились.
Не сприяє розвиткові цього сектора економіки й поспіхом проведена приватизація. Сільгоспвиробники отримали лише третину призначених їм акцій переробних та агросервісних підприємств. Хоча згідно з законом про особливості приватизації майна в АПК передбачалось безкоштовне передавання селянам 51% цінних паперів, та на час набрання чинності цим документом усі молокозаводи, м'ясокомбінати і половина агросервісних організацій уже змінили форму власності. Причому 22 молокозаводи та 4 м'ясокомбінати приватизувалися через оренду з викупом. А на пивоварних заводах, дріжджовому та інших майно ділили взагалі без участі сільгоспвиробників. Нині такі підприємства часто відчувають дефіцит обігових коштів, а продаватися не бажають.
- Подібне становище й у легкій промисловості...
- На жаль, так. У цій галузі обсяги виробництва знизилися. Порівняно з позаминулим роком - на 25%. Вже й падати нікуди. Можливості галузі заморожені через непродуману приватизацію, яка шквалом пройшла фабриками. Після роздержавлення підприємства стали недієздатними. Зміна власника у легкій промисловості не спиралась на фінансову основу. Держава грошей не дала, і фабричні колективи їх не знайшли.
А якщо діяти виважено, з розрахунками, то результати тільки позитивні. Саме такої стратегії дотримувались при акціонуванні Харківської тютюнової фабрики. Заздалегідь визначили, що інвестором буде "Філіп Моріс". Американська фірма вклала значні кошти у модернізацію виробництва. Тепер воно дає величезні прибутки. Немалі відрахування отримує від стабільно працюючого підприємства і місцевий бюджет.
- Схоже на те, що регіональна влада залишилась поза багатьма процесами, і приватизації зокрема.
- Так, за законом ми не впливаємо на приватизацію, діяльність акціонерних товариств. Хоча, на мою думку, всі питання зміни форм власності доцільно передати в компетенцію місцевої влади. Лише самі регіони можуть детально проаналізувати ситуацію на своїх підприємствах і дійти правильних висновків. Крім того, державну частку акцій слід залишити у розпорядженні облдержадміністрацій.
Облдержадміністрація запропонувала Кабінету Міністрів та Верховній Раді внести зміни до законодавства, аж до націоналізації непрацюючих АТ, щоб спонукати нових власників до більшої відповідальності за приватизовані підприємства.
- Розкажіть, будь ласка, детальніше про приватизацію в області.
- План роздержавлення об'єктів групи "А" у 1997 році ми перевиконали. А ось щодо великої приватизації відстаємо. На те були причини. По-перше, Кабінет Міністрів зволікав з приватизацією підприємств ДАК "Хліб України" (не визначили розміру державної частки). По-друге, процес гальмувався через незадовільний стан бухгалтерського обліку на багатьох підприємствах. По-третє, приватизацію об'єктів науково-технічної сфери призупинили на вимогу Фонду держмайна до законодавчого визначення. І, по-четверте, деякі підприємства саботують приватизацію.
Між іншим, для допомоги заводам і фабрикам після роздержавлення в регіоні діють проекти ТАСіS "Підтримка післяприватизаційних процесів у Харківській області" та "Соціальні аспекти реструктуризації приватизованих підприємств в Україні".
Минулого року на Харківщині почав діяти пілотний проект з підготовки до приватизації та реструктуризації великих стратегічних об'єктів групи "Г". Нещодавно створена робоча група з фахівців Регіонального відділення ФДМ, провідних економістів та юристів області відпрацьовує спеціальні підходи та умови реорганізації, приватизації гігантів індустрії.
- Де проекти реалізовуватимуться?
- На найбільших підприємствах промисловості та паливно-енергетичного комплексу. Більшість з них вже приватизовано. На деяких роздержавлення відбуватиметься одночасно з реструктуризацією. Це дасть змогу провести її раціональніше, бо можна буде у доприватизаційний період виокремити нерентабельні виробництва, об'єднати деяке майно, змінити структуру управління.
Захист планів реструктуризації відбувся на багатьох підприємствах. Практика свідчить, що часто маємо промфінплани, а не програми реструктуризації. Не завжди визначено мету цих планів. Облдержадміністрація пропонує створити регіональний фонд, щоб залучити фахівців для розроблення та доопрацювання таких програм. Нещодавно затвердили й обласну програму залучення інвестицій.
- Що вона передбачає?
- Насамперед пошук внутрішніх резервів. В області уже сформувалось кілька промислово-фінансових груп, яким до снаги серйозні справи. Наведу лише один приклад. За допомогою корпорації "Укрсибінкор" та низки харківських банків у Польщі закупили партію зернозбиральних комбайнів "Бізон". Випробували цю техніку на тогорічних жнивах і беремось за її виробництво на своїх підприємствах. Ось тут уже потрібні серйозні інвестиції, залучення іноземного капіталу.
- Зарубіжні фінансові та інвестиційні інститути здебільшого працюють у столиці. Регіонам перепадають крихти від закордонних надходжень в економіку України...
- Дійсно, в регіони інвестицій потрапляє мало. Та й ті розподіляються нерівномірно. Харківщина, в якої один із найпотужніших потенціалів, ще два роки тому за обсягом надходжень іноземного капіталу посідала 17 місце. Це ненормально. І ми серйозно зайнялися залученням зарубіжних інвестицій. За останній час слобожани відвідали понад тридцять зарубіжних країн. Їдуть і до нас. Майже щотижня Харків приймає посланців з різних континентів.
Шукати інвесторів допомагає й створена широка інформаційна база. Випускаються бюлетені, каталоги, складаються інвестиційні пропозиції. Зокрема й у електронному вигляді, що дало змогу увійти в Internet.
У результаті усієї цієї роботи в підприємства області вкладено значно більше іноземного капіталу. Протягом двох останніх років він збільшився в 4,5 раза. На початок цього року зарубіжні інвестиції становили $41,5 млн. Але це не ті гроші, яких потребує регіон.
Бажання мати серйозних інвесторів не збігається з реаліями товарно-грошових відносин в Україні, і земельних зокрема. Донори ставлять питання якщо не про власність на землю, то хоча б про оренду території, де стоятиме їхнє підприємство. Вирішиться проблема - потече до нас зарубіжний капітал. Ні - житимемо, як собака на сіні.
- Невід'ємною складовою ринкової економіки є підприємництво. А в житті регіону яке місце посідає малий та середній бізнес?
- Відіграє провідну роль не лише в реформуванні економіки. Він - основа суспільних перетворень, бо народжує новий клас - власників. За останні роки кількість суб'єктів господарювання зросла в області майже в десять разів. Третина з них - малі підприємства.
Найбільше малих підприємств - у торгівлі та громадському харчуванні, промисловості, побутовому і науковому обслуговуванні. Як свідчить статистика, в Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості малих підприємств, а на Харківщині їх кількість зростає. Нині - понад 10 тисяч.
Сьогодні в малому бізнесі зайнято 6% працездатного населення, що забезпечує 10% реалізації виготовленої в області продукції та наданих послуг. Чимала частка (15,4%) припадає на малий бізнес і в загальному обсязі прибутку, отриманого народним господарством регіону.
В області діє програма підтримки підприємництва, спрямована насамперед на підготовку кадрів для підприємницької діяльності. Дбаємо про створення бізнесової інфраструктури і системи інформаційної підтримки, фонду фінансової допомоги малому бізнесу. Хочемо десь за 3-4 роки довести частку приватного сектора у ВВП до 25%, а в структурі зайнятості до 30%.
- Які конкретні завдання поставили на цей рік?
- Промисловість розвиватиметься завдяки новим проектам. Маю на увазі лізингові засади виробництва тракторів на ХТЗ. А ще - реалізацію державної експортної програми виготовлення спецтехніки на заводі ім. Малишева. Сюди ж зараховую й складання літаків на авіазаводі, під яке залучатимуть кошти населення.
Тут стає у пригоді наш досвід використання нетрадиційних джерел фінансування. Передусім системи вексельних розрахунків за енергоносії, обласної продовольчої позики, лотереї "Метро".
Сподіваємось, посилиться вплив кредитно-банківської системи на інвестиційну діяльність, розшириться участь ринку цінних паперів, пенсійних і страхових фондів в акумуляції та нарощуванні інвестиційних ресурсів. У січні-березні обсяг промислової продукції становив 106,5% до відповідного рівня минулого року.
В аграрному секторі пріоритетним стане виробництво продовольчого зерна, насіння соняшнику, цукрових буряків. Долатимемо кризу у тваринництві. Передбачається дещо стабілізувати поголів'я худоби. За рахунок цього отримаємо на 1,2% більше молока та на 4,7% - яєць. А ось виробництво вовни та м'яса, на жаль, скорочуватиметься. Тут даються взнаки старі біди: слабка забезпеченість галузі кормами та низька продуктивність худоби і птиці.
Звичайно, не забудемо про підсобні та фермерські господарства громадян. Цей сектор у загальному обсязі виробництва валової продукції АПК області займає майже 40%. За прогнозом, у підсобних господарствах цього року селяни отримають 97% врожаю картоплі і 77% овочів, половину м'яса і яєць, третину молока.
Приватник ще більше зміцніє, коли завершимо реформування земельних і майнових відносин на селі. Вже реорганізовано всі колгоспи і радгоспи та розпайовано їхні землі. Створюються перші приватні сільськогосподарські, сервісні та переробні підприємства. Сподіваємось, це допоможе знайти ефективного власника.
Інвестиційні проекти в галузі
виробництва продуктів харчування
|
|