У випуску
"Контрактам" - 10 років
Новини тижня
Свіжі документи
На часі
Тема №1
Закон і гроші
Практика
Реклама - Компанії
Люди і ситуації
Бізнес-планета
Розбір польотів
Далі буде

Свіжий випуск
Архів

Реклама

Приватизація-2001: кого дуримо?

У надходження 2001 року "приватизаційних" 9 млрд грн не вірять ані урядовці, ані депутати, ані інвестори

На тлі численних заяв у Верховній Раді про неможливість отримати наступного року 9 млрд грн від приватизації просто не чути голосів експертів, які стверджують, що цей план є доволі реальним. В Україні того державного майна, яке давно вже варто продати, вистачить ще на кілька таких річних планів. Інша справа, вказують експерти, що середовище, яке насправді формує остаточну ціну продажу об'єктів, сьогодні не сприяє не тільки отриманню максимальних доходів від приватизації, а й взагалі не дозволяє продати деякі привабливі підприємства. Раніше це середовище формувала ліва більшість, відстоюючи свої партійно-ідеологічні принципи.

Сьогодні прозорій та послідовній приватизації протистоять місцеві фінансово-промислові групи, якi таким чином перешкоджають виходу на український ринок іноземних стратегічних інвесторів. Вони за приватизацію, але ж не в "чужі руки"! Індикатором цього протистояння є продаж обленерго та "Укртелекому". Поки що цей індикатор нічого доброго Фонду держмайна і бюджетові не віщує...

"Гумова" приватизація

Історія появи цифри 9 млрд у проекті державного бюджету на 2001 рік насправді є доволі комічною (і трагічною для ФДМУ), як це часто трапляється в Україні з такого роду рішеннями. На початку бюджетного процесу Мінфін очікував від приватизації до бюджету-2001 "всього" 4,5 млрд грн.

У серпні, в пошуках відповіді на запитання "Як нам збільшити доходи?", автори проекту погодилися на цифру до 6,5 млрд грн. "Ми вважаємо, що реально отримати близько $1 млрд. Це важке завдання, яке потребує нових організаційних заходів та об'єднання зусиль усіх міністерств та відомств", - заявляв тоді міністр фінансів Ігор Мітюков.

На фінішному етапі підготовки держбюджету-2001 усілякі лобісти домоглися свого та збільшили його витратну частину ще на кілька мільярдів. В умовах цейтноту уряд знайшов "гумову" доходну статтю - нею виявилася приватизація. "Існує державна програма приватизації, в якій записано $1,5 млрд у 2001 році.

У нас не було причин враховувати у проекті бюджету якусь іншу цифру", - прокоментував пан Мітюков відразу після подачі бюджету до Верховної Ради. Свої оцінки місячної або трьохмісячної давнини Мінфін вважав за краще не згадувати. (Насправді уряд у проекті бюджету без проблем пропонує змінити вимоги окремих законів, які, на його думку, є нереальними.)

Втім, короткою виявилася пам'ять і в народних депутатів. Варто їм було отримати проект державного бюджету, як вони відразу накинулися на уряд з критикою за прихований у приватизаційних мільярдах дефіцит держбюджету. Хоча саме Верховна Рада затвердила у травні державну програму приватизації з вимогою перерахувати в держбюджет у 2001 році не менше $1,5 млрд.

Заради справедливості варто сказати, що вперше ці цифри з'явилися у пропозиціях МВФ, а потім перекочували до указу Президента щодо прискорення приватизації в Україні, виданого у грудні 1999 року.

Політизована приватизація

Треба віддати належне уряду, який залишив у бюджеті місце для відступу.

9 млрд грн від приватизації, про які всі говорять, - це сумарні надходження, які поділяються на надходження до загального фонду - 6,1 млрд грн, та спеціального фонду - 2,9 млрд грн. Згідно з липневим Указом Президента "Про залучення коштів від приватизації на інноваційне інвестування стратегічних підприємств", передбачається реінвестування частини коштів, сплачених інвестором за пакет акцій, у підприємство.

Обсяг такого реінвестування якраз і має становити 2,9 млрд грн (ідея непогана, але, як-то кажуть, все зроблено через... голову - краще було б просто зменшити ціну продажу пакетів акцій на конкурсах та зробити більш прозорим i підконтрольним процес виконання інвестором своїх зобов'язань щодо приватизованого підприємства). Наприклад, за таких умов за ЛИНОС цього року можна було отримати не 50, а 500 млн грн, але 450 млн потім повернути інвестору.

Втім, навіть 6,1 млрд грн - це все одно велика сума. Для порівняння: в Росії наступного року планують отримати від приватизації еквівалент $600 млн.

Проаналізуємо, хто сьогодні в Україні зацікавлений у приватизації, а хто ні, бо саме від цього розподілу сил і буде залежати виконання плану надходжень. По-перше, Президент Леонід Кучма.

Саме на нього головна надія професійних приватизаторів, які постійно скаржаться на відсутність політичної стабільності навколо окремих об'єктів (свіжий приклад - приватизація Кримського содового заводу, під час якої кримська влада розігнала усіх зацікавлених інвесторів за мовчазної згоди Президента).

Потенційно Леонід Кучма як глава держави має бути зацікавлений у залученні стратегічних іноземних інвесторів, збільшенні доходів бюджету та поліпшенні іміджу України у світі. Наскільки це відповідає дійсності, залежить від справжньої залежності пана Кучми від українських фінансово-промислових груп.

Щодо самих українських олігархів, то вони, природно, за приватизацію, але проти її прозорості та спрямованості на іноземних інвесторів, тобто на конкурента. Щоб віднадити іноземних інвесторів, достатньо зробити українську приватизацію процесом нестабільним та непослідовним.

Проблема тільки в росіянах, яких так просто не проведеш (маємо добрий приклад Миколаївського глиноземного або ЛИНОСу). Більше того, високі ціни на нафту швидко перетворили росіян на багатих інвесторів, які у своїй країні вже майже все скупили. Саме тому в Україні ведеться окрема кампанія проти приходу в Україну російського капіталу.

Третя сила - Фонд державного майна та Кабінет Міністрів, які зацікавлені в максимальному збільшенні приватизаційних надходжень. Уряд сподівається, що приватизація ще три роки залишатиметься важливим джерелом поповнення бюджету.

Втім, однієї зацікавленості замало. Частково збільшити надходження уряд та ФДМУ зможуть за рахунок введення нових механізмів приватизації, як, наприклад, продаж акцій "Азовсталі" через американські депозитарні розписки або випуск зовнішніх приватизаційних облігацій, якими можна буде розплатитися за об'єкти. Але тільки частково.

Прем'єр-міністр Віктор Ющенко це добре розуміє. "Формально маємо 500 об'єктів, від продажу яких можемо отримати кілька мільярдів доларів. Існує одне питання - клімат і ідеологія приватизації. Потрібен прозорий клімат, щоб з'явився стратегічний іноземний інвестор. Якщо все будемо робити камерно, нічого не буде", - це його коментар щодо реальності 9 млрд грн, датований 5 жовтня.

Поки що великих успіхів у цьому напрямку уряд i ФДМУ не досягли, про що свідчить затримка із затвердженням умов конкурсів з продажу перших семи обленерго та підготовкою до приватизації "Укртелекому". Від самого початку обидва ці процеси вiдбуваються у закритому режимі, із взаємними обвинуваченнями між міністерствами, ФДМУ і радником (CS First Boston).

Поряд iз цим зацікавлені українські олігархи започатковують нові судові справи щодо раніше оголошених конкурсів з продажу кiлькох обленерго, які ще більше дискредитують приватизаційний процес.

19 і 20 жовтня в Лондоні й Парижі Віктор Ющенко разом із CS First Boston презентуватиме іноземним інвесторам умови приватизації семи обленерго. Тож останні два тижні мають остаточно дати відповідь на спроможність України провести наступного року прозору та чесну приватизацію.

Дмитро КОШОВИЙ

Головне

• Уряд збільшив план приватизаційних надходжень у 2001 році до 9 млрд грн, бо не мав іншої "гумової" статті бюджету для збільшення доходів.
• За прогнозами Кабміну, приватизація залишатиметься важливим джерелом бюджетних доходів до 2003 року включно.
• Реальна сума приватизаційних надходжень наступного року становитиме 6 млрд грн і залежатиме від продажу "Укртелекому" та обленерго.
• Громадянам та дрібним підприємцям у майбутньому української приватизації відведено скромне місце: спостерігати за боротьбою українських та іноземних олігархів.

Взяв земельний ваучер? Плати податок!

ДПАУ пропонує вважати платниками земельного податку власників земельних паїв, які ще не оформили право власності на землю

Як стало відомо "Контрактам", ДПАУ підготувала зміни до Закону "Про плату за землю". Зокрема пропонується до числа платників цього податку віднести власників земельних паїв, які поки що не оформили своє право власності на землю (отримали тільки земельний ваучер - сертифікат на право виділення паю).

Причини цiєї законодавчої ініціативи податківці пояснюють так. За словами заступника начальника Управління місцевих податків та зборів ДПА України Анатолія Шаланського, в результаті реформування КСП земельні паї сьогодні отримали майже 6 мільйонів селян. І тільки близько 6% з них оформили Державний акт на володіння землею. А отже, відповідно до законодавства, стали платниками податку за землю.

Відтак, пояснюють у ДПАУ, сьогодні вони перебувають у нерівних умовах з тими селянами, які тримають на руках тільки сертифікати на право виділення земельної частки-паю, оскільки від останніх податківці юридично не можуть вимагати сплати податку. "Але ж і ті, й інші здають землю в оренду сільськогосподарським підприємствам, отримуючи за неї не менше 1% від грошової оцінки землі.

Таким чином, виникла ситуація, коли селянин не зацікавлений оформити право власності на землю. До речі, законодавством не передбачено кінцевих термінів видачі Державних актів на землю, а в Указі Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ аграрного сектора" зазначено, що державні органи мають забезпечувати видачу Державних актів до 1.01.2003 року. Тож є реальна загроза, що плату за землю місцеві бюджети не отримуватимуть протягом кількох років", - пояснює Анатолій Шаланський.

Cвого часу Держкомзем зробив спробу вирішити це питання, розробивши типовий договір на оренду земельної частки-паю. В одному з пунктів договору орендар зобов'язується вносити плату за землю. Проте, вказують у ДПАУ, землю в оренду у селян, як правило, беруть господарства - платники фіксованого сільгоспподатку, які, своєю чергою, вносити плату за землю не повинні.

Отож вирішити цю проблему, на думку податківців, можна лише законодавчо, зобов'язавши власників земельних ваучерів, у разі передачі свого права в оренду, вносити плату за землю. Щоправда, податківці все ж пішли на поступки.

Аби ноша плати за землю для власників паїв була посильною, пропонується внести зміни до Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ аграрного сектору". А саме, збільшити розмір мінімальної орендної плати, яку зобов'язані сплачувати власникам паїв сільсгосппідприємства.

Цікаво, що днями "Контрактам" стало відомо про законодавчу новацію Міністерства аграрної політики, яка може сплутати карти податківцям - аграрне міністерство пропонує з наступного року не вважати орендну плату за землю прибутком селянина, а відтак і скасувати сплату селянами прибуткового податку з орендної плати за землю.

Людмила СОЛОДЧУК, Сергій ТЕРЕН

Далі ...

• Велика ліцензійна революція
• Кухня влади
• Облікова ставка НБУ з 15.08.2000 - 27%