 |
- N 03'2001
- 
|
|
У випуску |
| |
 Розсилка
анонсів |
|
|
||
|
|
Український діловий тижневик
|
№ 03, січень 2001
|
|
Практика
|
- 
|
|
"Контракти" стверджують: вирощування шиншил вигiднiше за видобуток золота
Ферму на 500 звірят може обслуговувати одна людина Шиншил, які належать до родини кролів, вирощувати навіть простіше, ніж їхніх довговухих братів. Але "шубка" горян у 50-200 разів дорожча, ніж хутро кролика. Поки ринок не насичено, на скромних вегетаріанських харчах виростає "золотий" товар, який є набагато дорожчим за хутро соболя, куниці, горностая, чорнобурки та інших звірів, виплеканих на м'ясі та рибі. Один квадратний дециметр "шубки" травоїдної шиншили вп'ятеро дорожчий за дециметр норкової. Шиншили не є примхливими, але вони дуже охайні - настільки, що бруд та застояне повітря при їхніх невеличких легенях можуть тваринок навіть вбити. Вони можуть жити у пивниці, гаражі, стайні, на балконі, у приміщенні без денного освітлення. Головне, щоб там було чисто, сухо ( вологість не повинна перевищувати 50-70%) і відносно тепло (+15-20 градусів). Падіж, за умови дотримання технології, не перевищує 1-3% на рік. Із середньою фермою на 500 звірят дає раду одна людина. Ветеринар у штаті не потрібен. Бо якщо дотримуватися усіх побутових та харчових норм, не доведеться витрачатися навіть на профілактичні щеплення, які коштують смішні гроші - $5 у рік на сотню звірків. Оскільки шиншили, за природною звичкою, вдень сплять, порання біля них зазвичай починається о 17-19 годині. Спочатку тваринам пропонують гігієнічну процедуру - суху ванну в бляшаному коритці. Замість води використовують мелену гірську породу - цеоліт, до якої додають протигрибковий засіб. Раніше цей "пісок" везли з-за кордону, а нині видобувають та подрібнюють у Карпатському регіоні. Після "купання" шубка виглядає, ніби щойно з хімчистки. Потім звірят годують, доливають у поїлки воду (переварену або краще - з джерела), через день протирають підлогу клітки слабким розчином хлорного вапна, вимикають світло й прощаються з підопічними до наступного дня. Якщо приміщення має вікна, додаткового освітлення не потрібно. Раз на тиждень додається робота із заміни підстилки з тирси хвойних дерев (листяні, особливо дуб, не годяться: шиншили полюбляють тирсою ласувати, а дубильні речовини можуть їм зашкодити), кип'ятіння пробок та трубочок поїлок. Раз на місяць треба просіяти пісок. А раз на півроку обов'язкова загальна дезінфекція приміщення та кліток: помешкання білять вапном, а клітки стерилізують паяльною лампою. Для шиншилової ферми не треба великих площ - на двох квадратних метрах можна комфортно розселити 20 шиншил у чотири яруси. Сьогодні, щоб почати шиншиловий бізнес, вистачить однієї тисячі доларів, вважає львівський шиншиловод Ярослав Снилик. За ці гроші в Україні можна придбати сім'ю шиншил з повним комплектом необхідного обладнання та аксесуарів: 2 клітки з "вічної" оцинкованої сітки, мішок корму на півроку, мішок піску-цеоліту для сухого купання звірків, 4 поїлки, чотири кільця-фіксатори для самочок (вони прив`язуються у своїх відділеннях клітки, які самець може вільно відвідувати), антигрибковий засіб та вітаміни. Раціон - дві столові ложки комбікорму на день Спочатку збалансовані харчі везли з Польщі. А тепер за перевіреними західними рецептами роблять на місці. Універсальний комбікорм для своїх підопічних львівські звіроводи виготовляють із трав'яного борошна (30%), злакових культур (65%) та вітамінно-мінеральних добавок (5%). За добу одне доросле звірятко з'їдає лише 30 грамів - дві столові ложки цієї "страви". Раціон 1-2 рази на тиждень доповнюють сіном першого покосу -15 грамів. За рік тваринка схрумує 12 кг комбікорму та 6 кг сіна. До "карликового" меню також включають рослинні "делікатеси": одне яблуко на 20-30 звірят (2-3 рази на тиждень); 2 родзинки, по одній ягідці шипшини та глоду (один раз на тиждень) - кожній особині. Раз на тиждень шиншил пригощають чайною ложкою спеціальної зернової суміші, збагаченої вітамінами. Самичкам, які народили або мають народити, традиційну страву "приправляють" полівітамінами, глюкозою, а також вітаміном Е. До кондиційного віку шкурка дозріває за 7-9 місяців та коштує $50-60. А виробничий процес у шиншиловодстві безперервний. Бо, на відміну, наприклад, від хутра соболя, яке навесні та влітку линяє і тому знецінюється, кожушок тваринки з Анд - завжди в ціні. Нині за "мертвим" товаром найбільше полюють іноземні покупці. Вони воліють скуповувати сирі шкурки, щоб потім на гуртовій вичинці "наварити" свою копійчину. Наприклад, Копенгагенський пушний центр заробляє на одній шкурці шиншили $11: $7 бере за вичинку, а $4 - за реалізаційні послуги. В Україні виправлянням сирих "кожушків" сьогодні займаються кустарно. Закуповувати технологію, ставити вичинку на конвеєр та розвивати похідний бізнес є сенс лише тоді, коли промислові обсяги "виробництва" тваринок сягнуть кількох тисяч штук. Та найвигідніше вирощувати живий товар - шиншил - на плем'я, переконані фахівці. Упродовж року самичка народжує в середньому чотирьох малят. За дорослого звірка дають $150-250. Тож рентабельність цього напряму може сягати кількасот відсотків. Шиншиловоду важко "інкримінувати" підприємництво І, нарешті, про готову продукцію шиншиловодства - пошиття хутряного одягу. У готовому виробі шкурка виростає в ціні до $250. А шиншилові шуби, яких наразі не видно в українських найфешенебельніших салонах, залежно від фасону, якості хутра та його натурального забарвлення, коштують по $10-100 тис. Базовий поріг, з якого можна "гострити ножиці" на суміжний модельний напрямок - ферма на 30-50 сімей, бо шиншила - звірок невеликий, тож на шубу знадобиться 20-100 шкурок. Коли кореспондент "Контрактів", дивлячись просто у вічі звіроводу, запитала Михайла Лазарєва про об'єктивність наведеної ділової арифметики, він, не криючись, відповів: - Мені самому... соромно (?!) за ці цифри. Бо насправді вони ще вищі. Але я їх боюся. Тому що держава в нас така. І на підтвердження рентабельності навів простий, як борщ, дебет-кредит шиншилової справи. Середній звірок з'їдає за місяць корму на 3,5 гривні. За 10 місяців, до моменту дозрівання шкурки та тваринки, сума витрат збільшується до 35 гривень. У валютному еквіваленті це менше $10. Додамо до харчових витрат амортизацію кліток, оренду приміщення, зарплату персоналу і нашкребемо ще $10 собівартості. А найнижчий "курс" вичиненої шкірки на торгах Копенгагенського хутрового аукціону - $30, найвищий - $60. Головне ж організаційно-економічна перевага шиншиловодства - звіроводу важко "інкримінувати" підприємництво, бо інакше довелося б обкласти податками кожного сільського вуйка, який тримає корову чи вигодовує кроликів. Ліниві відправляють шкурки до Копенгагена, підприємливі продають на місці Щороку на світовому ринку, за неофіційними оцінками, продають 150 тис. живих шиншил. Таку саму кількість реалізують і шкурок. Лідерами з вирощування звірків вважаються США та Західна Європа. Але світовий ринок здатен "перетравити" набагато більшу кількість. Бо ще 1910 року тільки в Німеччині було зафіксовано реалізацію 300 тис. штук шиншилових шкурок. Проте через 10 років на шиншиловому ринку запанував вакуум: невгамований попит практично винищив звірка в його природному ареалі. Процес відновлення поголів'я триватиме ще років з 20. Про це свідчать регулярні торги в найбільшому у світі Копенгагенському хутровому центрі. Щорічно тут йде з молотка понад 12 млн шкурок норки, тоді як шиншилових продається лише 30 тис. З них майже третину вирощують звіроводи Данії, решта надходить від іноземних постачальників. Як розповідають вітчизняні шиншиловоди, представники Копенгагенського хутрового центру буквально бомбардують власників ферм пропозиціями продати хутро. Окремі українці також роблять спроби переправляти хутро для європейських торгів. Схема виходу на євроринок проста, як двічі по два. Контракт з Копенгагенським центром укладають через Інтернет. Товар, забезпечивши його ветеринарним сертифікатом, доставляють на місце поштовою посилкою, а гроші отримують на банківський рахунок. - Та мало хто погоджується на таку форму продажу, - зазначає Михайло Лазарєв. - Це тил для ледачих. Удома, побігавши хутровими ательє та салонами, можна прилаштувати свою сировину вдвічі дорожче, ніж на Заході. І після першої оборудки поцінувачі ще й ретельно запишуть вашу адресу, аби наступного разу знати, куди звертатися за наступною партією шиншилового скарбу. Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК"Контракти" висловлюють подяку спiвробiтникам виставки "Екзотарiум" (Нацiональний науково-природничий музей, Київ) за органiзацiю фотозйомки.Фото Свiтлани СКРЯБIНОЇ
На початках за одну тваринку доводилося платити майже $1000. Нині - менше |
Маленький
гірський крілик родом з Анд - шиншила - ще на початку минулого
ХХ століття був майже винищений. Не дивно, що шуби з його хутра
продавалися за кількасот тисяч доларів. І тільки зараз поголів'я
цього милого пухнастика повільно нарощується за рахунок в основному
штучного розведення та вирощування. 
Далі
...
|
|||||||||||||||||||||
