У Донбасі є не лише вугілля:

7 телеканалів, 12 радіостанцій і понад 30 друкованих видань — обсяг медіа-ринку Донецька

Чого немає в Донецьку — то це реклами в метро. Її немає тому, що немає самого рекламоносія — метро. Усе решта є, до того ж удосталь. Фактично можна сказати, що Донецьк — один з лідерів України за кількістю засобів масової інформації на душу населення.

Донецькі телеканали — дивляться

Серед електронних ЗМІ беззастережним лідером є телебачення. У Донецьку місцеві «7-й» і «12-й» канали успішно конкурують у боротьбі за увагу глядача з національними ТК «Інтер» і «Студія 1+1». Їхні рейтинги поступаються рейтингам національних каналів не більш ніж на 30%, що вельми непоганий результат і говорить про досить високу якість місцевого телепродукту. Природно, що при плануваннi регіональної ТВ-кампанії виникає спокуса створення її на базi «місцевого» телебачення: рейтинг приблизно однаковий, проте ціна вигідно відрізняється навіть від розміщення в регіональних блоках ТК «Інтер». Однак... Потрібно врахувати той факт, що донедавна в Донецьку була поширена практика «двох прайсів»: один для своїх, а другий для «киян». Звісно, другий — дорожчий. Один з виходів з цієї ситуації — розміщення через місцеве рекламне агентство або через київське агентство, що займається регіональним телебаїнгом. У будь-якому разі можна зателефонувати і на сам канал, але...

«Русское радио» і в Донецьку — російське

Протилежна телебаченню ситуація склалася в Донецьку з радіорекламою. Провідні позиції традиційно і міцно втримують московські «мережеві» FM-станції. Очолює рейтинги «Русское радио». Задніх пасуть уперемішку місцеві радіостанції і українські «мережевики»: «Наше» і «Довіра». Тішить той факт, що аби розмістити рекламу на рейтинговому еФеМі в Донецьку, не треба телефонувати до Москви — замовити і розмістити її можна безпосередньо в Донецьку чи у Києві (в офісах представництв і мережевих партнерів). Звичайно, можна скористатися послугами тих же регіональних медіа-баєрів.

Цікаво, що на відміну від сусідніх Харкова і Дніпропетровська Донецьк не створив жодної всеукраїнської медіаструктури. Хоча в середовищі рекламістів і журналістів донецькі фахівці вважаються професіоналами високого рівня. Ще один парадокс Донецька — безліч рекламно-інформаційних і безкоштовних газет — вони становлять більше половини усіх періодичних друкованих видань Донецька. Натомість у царині рекламних проблем і труднощів Донецьк абсолютно схожий і на Харків, і на Дніпропетровськ: переведення бюджетів місцевих великих рекламодавців до Києва, скорочення регіональних бюджетів національних і транснаціональних брендів, зменшення бюджетів малих і середніх рекламодавців. Усі ці проблеми типові для великих міст сходу України.

Андрій КАШПУР