Приватизовувати держвласність будуть по-новому?

У концепції нової Програми приватизації немає нормальної технології її реалізації

Каменями спотикання під час виконання Програми приватизації 2000–2002 стали, як відомо, Укртелеком і так звана «друга група» обленерго. Саме невдалий досвід підготовки до приватизації цих об’єктів став основною нового підходу, відповідно до якого планується приватизувати решту держвласності в найближчі шість років.

На 1 жовтня ц. р. сума коштів, що надійшли до Держбюджету від приватизації, становила 510,3 млн грн. Підстав розраховувати, незважаючи на заплановані 5,9 млрд грн, що вона до кінця року суттєво збільшиться, немає. Торік різниця між обсягом запланованих і виручених коштів становила 3,8 млрд грн.

Такий великий розрив між очікуваними та отриманими грішми дав привід багатьом спостерігачам приватизаційного процесу констатувати, що Програму приватизації 2000–2002 не виконано. Щоб запобігти таким проколам надалі, концепція нової Програми приватизації, розроблена ФДМ, передбачає не лише принципово нові підходи в процесі зміни форми власності підприємств, а й визначає остаточну дату його завершення.

Системний підхід до приватизації

Після всіляких коливань, відстрочок, припинень і нерішучих зрушень у підготовці до продажу Укртелекому та обленерго, з одного боку, а також на тлі прохолодного ставлення потенційних інвесторів до цих об’єктів — з іншого, стало очевидно: продати ці об’єкти без комплексного реформування галузей, до яких вони належать, неможливо.

Проте автори концепції, либонь, покладаючись на залізну логіку економічної необхідності, здатну рано чи пізно «довести до готовності» навіть вітчизняні галузеві міністерства, вважають, що головним об’єктом приватизаційного процесу на його новому етапі мають стати так звані «системні галузі». Передприватизаційну підготовку цих об’єктів, що збігається з їх реформуванням, здійснюватимуть, звісно, у напрямi створення в них ринкового середовища. І, нарешті, здійснити все це керівники процесу збираються за допомогою системного підходу, «який має забезпечити інтегральне бачення місця і ролі приватизації в конкретних секторах і галузях економіки».

Кінець роздержавлення підприємств: економіка чи політика?

Концепція передбачає, що нову Програму приватизації реалізовуватимуть упродовж шести років — з 2003 до 2008 року. За словами голови ФДМУ Олександра Бондаря, фонду хотілося б «цілком викласти приватизаційні плани і заявити, що через шість років приватизацію в Україні буде завершено». Хоча, як кажуть у керівництві фонду і як наголошено в самій програмі, поставлена мета — «завершення приватизації як широкомасштабного соціально-економічного проекту трансформації державної власності» — має відверто політичний характер.

Саме тому, як вважає чимало експертів, остаточний термін реалізації нової програми може відсунутися на рік, а то й два. Адже для того, щоб справдi виконати запланований обсяг робіт, та ще й із задекларованою високою якістю, шість років вочевидь мало, бо ж об’єктів, що залишаються тепер у держвласності, набагато більше, ніж приватизованих...

Спеціальне запрошення на приватизаційний конкурс iз обмеженою участю

Основним способом приватизації об’єктів групи Г, згідно з концепцією, залишається комерційний конкурс. Надалі його не використовуватимуть для масового продажу пакетів акцій ординарних підприємств, що перебувають нині у власності держави. Разом з тим процедуру проведення комерційного конкурсу буде трохи змінено. Суть нововведень визначається самою назвою — «конкурс iз обмеженою участю».

У таких конкурсах зможуть брати участь, як і раніше, тільки промислові інвестори, що відповідають певним кваліфікаційним вимогам, але з однією умовою: вони повинні отримати спеціальне запрошення ФДМУ. Отримати такі запрошення зможуть лише ті інвестори, які можуть «мати безперечні переваги перед іншими покупцями і здатні посилити позиції підприємств, які купують». Утім, такий різновид конкурсу, як тендер (відкриті торги з участю радника), змін не зазнає.

Керівництво ФДМУ впевнене майже на всі сто, що такі зміни не позбавлять приватизацію від численних судових процесів. Радше навпаки — збільшать кількість позовів до фонду від претендентів, які хочуть у судовому порядку довести своє право на участь у конкурсі. Більше того, Олександр Бондар заявив, що «фонд із задоволенням взагалі відмовився б від поняття «промисловий інвестор» і кваліфікаційних вимог, аби лише конкурси могли відбутися». Однак чи буде це зроблено в процесі детальної розробки нової Програми приватизації, наразі ніхто напевно сказати не може.

Ложка дьогтю в бочці меду

А щодо другої наболілої проблеми української приватизації — неприватизаційних способів відчуження майна, то для її вирішення планується підвищити статус ФДМУ і, як висловився Бондар, «звести всі форми відчуження до одного знаменника — однакової оцінки й однакової процедури». Якими будуть результати цієї спроби заблокувати процес тіньової приватизації, покаже час.

А загалом, за оцінками багатьох авторитетних аналітиків, концепція нової Програми приватизації цілком відповідає нинішній ситуації. Проте, як кажуть, завжди знайдеться ложка дьогтю, яка зіпсує бочку меду. У цьому випадку такою ложкою дьогтю в концепції стала відсутність нормальної технології її реалізації. Ба більше, на думку екс-голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександра Рябченка, «рівень поставлених у програмі завдань передбачає надто складну технологію їх вирішення. Якщо ж вона так і залишиться не розробленою і не викладеною, поставлених цілей досягнуто не буде».

Олена ГЕРАСИМОВА