«Взуття шиємо на ліву та праву ноги окремо»

Столичне ПП «Адіа-Плюс» поки що не розкошує, очікуючи, що люди колись усвідомлять: найфірмовіше взуття є всього-на-всього масовим продуктом

Олександр Арнаутов

У світі ексклюзивне взуття, виготовлене вручну для конкретного клієнта в єдиному примірнику, цінується вище за будь-яке серійне, хай навіть від відомих дизайнерських домів, і в середньому коштує вдесятеро дорожче. А мати свого майстра-взуттьовика престижніше, ніж свого адвоката.

В Україні, мабуть, через низьку ціну дизайнерських ідей та ручної праці, ціни на ексклюзив приблизно вдвічі нижчі, ніж на готове імпортне взуття аналогічної якості. Для типового українця, який уже може собі дозволити відмовиться від базарного асортименту, престижною є купівля серійного взуття в бутіку.

Та попри все, «малозаселеність» сегменту і нерозвиненість брендів вселяє віру в майбутнє. Столичне ПП «Адіа-Плюс» не тільки зберегло «архаїчне» виробництво, а й перетворилося на дизайн-центр для десятків вітчизняних виробників взуття. Наразі власник, директор і головний модельєр-конструктор «Адіа-Плюс» Олександр Арнаутов ділиться своїми міркуваннями.

—Пане Олександре, як вашому підприємству вдалося прорватися всупереч загальній тенденції вимирання взуттєвих ательє?

— Та просто беремося за все, на що є попит. Щомісяця для вітчизняних підприємств розробляємо приблизно 100 моделей. Географія — вся Україна, а найактивніші Бровари, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса. Приємно, що наші фахівці причетні до їхньої якості: адже, продаючи документацію і лекала, ми навчаємо покупців розробок технологічним тонкощам майстрів-індивідуалів, яких не знайдеш у підручниках.

Результат — навіть у магазинах Москви покупці розшукують виготовлену за нашими моделями продукцію броварських фабрик — ТМ Foro, Bartons. За рахунок прибутків конструкторського відділу навіть змогли дотувати свій індпошивний цех, де виготовляємо вручну взуття будь-якого фасону і призначення, навіть ремонтуємо ширвжиток. Ці підрозділи працюють «у нуль», але вони — експериментальна база і своєрідний заповідник для рідкісних нині майстрів. Віднедавна започаткували третій напрям діяльності — торгівля взуттям тих виробників, для яких ми розробили моделі.

— Але ж зараз на ринку є італійці й іспанці. Як вдається з ними конкурувати?

— Як виробники взуття вручну ми працюємо на рівні з аналогічними закордонними фірмами. Як дизайнери ми можемо гордитися зокрема дизайном набірних шкіряних підборів. Періодично я отримую замовлення на розроблення колекцій від італійських фірм. А взагалі тягатися з італійцями — законодавцями моди і технологій, важко. В Італії існує потужна асоціація виробників взуття, завдяки якій кожен член має доступ до комерційної, технологічної інформації та фінансів.

— Наскільки відрізняються ваші ціни від закордонних?

— Пара взуття, пошитого на замовлення, індивідуально, у нас коштує від 60–150 у. о. В Італії нижня межа — $300, у США — $800. За розроблення колекції з 10 моделей італійському дизайнерові-конструкторові замовник виплачує гонорар $28–30 тис. «Адіа-Плюс» за роботу такого ж класу отримує 1 тис. у. о. Постійні корпоративні клієнти замовляють по 100 моделей двічі на рік.

Така стабільність добра для обох сторін — нам довіряють повний цикл розроблення (у такому разі виключені помилки в розрахунках і невідповідність комплектуючих), а ми максимально враховуємо оснащення підприємства, аби воно не «влітало» в одноразові витрати заради виробництва якоїсь моделі.

— Нині модно говорити про бізнес, орієнтований на клієнта. Як у вас справи з такою орієнтацією?

— З орієнтацією все гаразд. Ми працюємо з двома категоріями виробників — «лідерами» і «собаками», якщо користуватися класифікацією з відомого підручника з маркетингу. Лідери ризикують мати непродані залишки, бо заздалегідь випускають новинки з урахуванням загальносвітових тенденцій, отож замовляють нам нові колекції за півроку до початку сезону. Наше завдання — максимально вгадати і розробити моделі, які розкуплять.

«Собаки» вичікують початку сезону, відстежують, що краще продається і терміново замовляють на розроблення моделей на такій самій базі, що в лідерів, але з вимогою «щоб виглядало інакше». Їхній ризик полягає тільки в термінах: буває, на день запізниться поставка — і ціна впаде вдвічі. Нам доводиться вже в певних межах знову винаходити щось нове і робити це швидко. Окрім цього, дотримуємося правила — ніколи не повторювати свої моделі. Тому ми не створюємо навіть архівної бази.

В індпошиві орієнтація на клієнта абсолютна. Вона полягає у виготовленні туфлі чи чобота на кожну ногу окремо — не буває людини з однаковими ногами. Якщо клієнт захоче, ми виготовляємо йому рюкзак, ремінь чи ще якісь аксесуари. Враховуємо, чого не повинно бути у взутті, аби вони негативно не вплинуло на здоров’я клієнта.

— ?!

— Не дивуйтеся, адже на нозі 28 точок, через які можна впливати на стан всього організму. Неправильне взуття стає причиною не тільки деформації ступні, зростання кісточок, а й серцевих нападів або астми. Хворий, як правило, не пов’язує ці проблеми із взуттям, а даремно.

— Бувають «важкі» клієнти?

— Індивідуальний клієнт завжди «важкий», бо знає тільки те, що йому потрібні черевики чи чоботи, і суму грошей, яку він може витратити. Передусім, аби визначитися з моделлю, пропонуємо переглянути каталоги. Якщо клієнт і після цього не може на чомусь зупинитися, включається дизайнер. Він з’ясовує, у яких ситуаціях, як часто і з яким одягом клiєнт носитиме взуття, дає рекомендації щодо фасону, кольору, матеріалу. Якщо ноги проблемні або деформовані — консультування обов’язкове.

— Що дошкуляє найбільше?

— Те, що й усім — безлад у законодавстві. Цього місяця ми отримали припис від Держкомстандартизації із забороною продавати наше взуття, бо на ньому... відсутнє маркування (розмір пари, номер партії та дата випуску)! Це повний абсурд, бо в нас немає партій взуття, тож не може бути й номера партії, а кожен черевик має різний номер, до того ж не передбачений застарілими ГОСТами — у нас можливі номери 24,2 (мм) замість традиційних 24,0 і 24,5. Дату ж зафіксовано в квитанції і гарантійному талоні. Зараз шукаємо правового компромісу, але не певен, що скоро знайдемо.

— Як гадаєте, чому попит на індивідуальне взуття майже не зростає?

— Гадаю, справа у звичці: про туфлі думають, коли старі розвалилися, а про чобітки на хутрі — коли сніг випав. Як у такій ситуації чекати на виконання замовлення цілий місяць?

— Що робите, аби збільшити обсяги замовлень?

— Наразі буклети замовників не приводять. Плануємо запровадити покази модельного взуття на престижній виставці Leather & Shoes. Відкривати пункти прийому замовлень, наприклад, у торгових центрах, марно — покупець не довіряє окремому пункту без майстерні, надто коли потрібно робити передоплату. Не кожен заможний покупець хоче їхати на Лівобережжя до нас, а переводити виробництво у престижний район з орендою понад 5 грн за кв. м. — також нерентабельно. Підняти ціну на вироби, щоб перекрити такі витрати, означає втратити 80% клієнтів, половина з яких — постійні. А найкраща реклама і наш завтрашній прибуток — це задоволений сьогодні клієнт із середнім статком.

— Наостанок, ваш бізнес-прогноз...

— Якщо не «з’їдять» бюрократи, зі своїм бізнесом не розлучуся. Ось і двоє моїх синів Олександр і Сергій, закінчивши Університет технологій та дизайну, працюють в «Адіа-Плюс» дизайнерами-конструкторами, і сторонні фахівці кажуть про них, що мають хист. Третій син Олексій цього року став студентом, і є надія, що й він піде шляхом батька і братів. От уже й династія.

Розмовляла Рита ВАСЮТИНСЬКА