Гра в «пляшечку»

Указ про спиртово-тютюнову монополію: сюрприз чи експромт?

Поширена в останні дні грудня 2002 р. інформація про підписання Президентом України указу, який запроваджує державну монополію у сфері спиртового i тютюнового виробництва, спричинила бурхливу реакцію в ділових колах галузі. Втім, оприлюднення тексту указу на початку року зняло напруженiсть. Виявилося, про націоналізацію виробництва чи збуту алкоголю не йдеться, державна монополія стосується контролю над виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Указ декларує посилення такого контролю.

Насамперед указ передбачає запровадження низки змін до законодавства — Кабміну доручено підготувати відповідні законопроекти. Зокрема споживачі спирту повинні будуть завчасно подавати замовлення на його придбання і згідно з узгодженим попитом і пропозицією формуватимуться відповідні квоти на виробництво та споживання спирту.

Уряд також має підготувати пропозиції щодо приватизації підприємств галузі та розробити законопроекти, які скасують пільгові акцизні ставки на спирт, запровадять систему акцизних складів (передбачивши можливість оптової торгівлі алкогольними напоями тільки через них) і розширять використання непрямих методів визначення податкових зобов’язань виробників підакцизних товарів (шляхом обов’язкового інформування податкових органів виробниками сировини, обладнання, тари, етикеток і пробкових матеріалів про замовників і обсяги замовлення відповідної продукції).

Указ також передбачає введення наскрізної нумерації і «голограмізацію» акцизних марок, заборону виробництва алкогольно-тютюнових виробів на орендованих потужностях, обов’язкову денатурацію технічного етилового спирту для унеможливлення його застосування у виробництві харчової продукції, реєстрацію брагоректифікаційних установок тощо.

Поява указу стала для бізнесових кіл несподіванкою, принаймні консультації чи обговорення з цього приводу не велися ні з асоціацією виробників СОВАТ, ні в експертно-консультаційній комісії при КМУ. Проте фахівці галузі вже склали йому оцінку. На їхню думку, указ ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Деякі його положення вже вирішено прийнятим у жовтні 2002 р. Законом «Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів» (див. «Контракти», № 45, 2002). Зокрема це стосується наскрізної нумерації акцизних марок, посилення контролю за використанням «парфумерного» спирту, запровадження штрафів за нецільове використання спирту тощо.

Реалізація інших пунктів указу є відверто передчасною. Приміром, на думку експертів, заборона виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів на орендованих потужностях недоречна до завершення приватизації державних спиртзаводів. Володимир Демчак, директор асоціації СОВАТ: «Документ збиває з пантелику легальних виробників. Незрозуміло, яку мету переслідує указ. В Україні й так існує державна монополія у сфері контролю над галуззю: невже виробник контролює сам себе, чи існують якісь недержавні чи громадські організації, які виконують ці функції?

Починаючи з питання монополії у сфері контролю, фактично цим указом регламентують обіг та виробництво. Чого ми хотіли б від Президента — то це чіткої п’ятирічної концептуальної програми, яку політику вестиме держава щодо цього ринку. Зараз ми бачимо якісь окремі фрагменти, які дивують, збивають з пантелику чи навіть лякають».

Позитивним «штрихом» указу, в сенсі боротьби з тіньовим сектором, виробники називають пропозицію розширити можливості застосування непрямих методів. «Якщо податкова бачитиме, що завод придбав мільйон пляшок, а акцизний збір дорівнює нулю, до такого виробника виникнуть закономірні запитання», — переконаний президент компанії Nemiroff Яків Грибов. Ще один позитив, який відзначають представники деяких горілчаних заводів, — запровадження контролю над виробниками, користувачами та імпортерами брагоректифікаційних установок. Нині за допомогою такого обладнання очищають денатурований спирт, а потім відправляють його на виробництво «тіньового» алкоголю.

Сергій ЛУК’ЯНЧУК

---

Думка виробника

Яків ГРИБОВ, президент компанії Nemiroff:

— Мета квотування і виробництва, і споживання спирту лікеро-горілчаними заводами для мене незрозуміла: якщо основне завдання держави — зібрати 100% акцизу з виробників, то невідомо, яким чином квотування допоможе цього досягти. Наскрізна нумерація акцизних марок — позитивний крок, хоча вона вже введена відповідним законом. Ми категорично проти запровадження акцизних складів. Це спроба ввести систему сплати акцизів, яка діє в Росії. Українська система, за якою 100% акцизу йде в бюджет і сплата не залежить від терміну реалізації продукції, набагато прогресивніша.

Акцизні склади завдадуть удар по налагодженій системі дистрибуції легальних виробників. Ми також вважаємо передчасною приватизацію спиртзаводів: доки не буде наведено ладу на ринку, це може призвести до зростання обсягів «тіньової» продукції. За останні півтора року визначився напрям регулювання алкогольного ринку України. У цьому напрямку треба йти до кінця: різка зміна стратегії призведе до хаосу. Тому в процесi реалізації указу слід скоригувати деякі його позиції, або принаймні чіткіше їх сформулювати.