Робота над помилками в євроформаті

Мін’юст визначив розділи законодавства України, які повинні бути адаптовані до законодавства ЄС: гармонізація вітчизняних законів з європейськими аналогами стала справою близького майбутнього

До пріоритетних сфер, зокрема, віднесено захист прав інтелектуальної власності, захист прав споживачів, підприємницьку діяльність, конкурентне, митне і фінансове право, бухгалтерський облік, непряме оподаткування, охорону праці, охорону здоров’я і життя людей, охорону довкілля й енергетику.

До кінця березня проект Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу буде винесено на розгляд уряду. Гармонізація українського законодавства з правовим полем ЄС дасть змогу нашим підприємствам ефективніше просувати свій продукт на зовнішні ринки і посилить їхню відповідальність за порушення встановлених правил ведення бізнесу.

Адаптація законодавства заощадить гроші наших компаній

Коригування вітчизняного правового поля за стандартами ЄС суттєво скоротить витрати наших компаній у майбутньому. Насамперед від цього виграють суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності і підприємства, що залучають кредити іноземних інвесторів. Сьогодні відмінності в законодавстві України та європейських країн неабияк збільшують вартість міжнародних комерційних операцій для наших суб’єктів ЗЕД. Зокрема велика частка витрат припадає на отримання інформації про особливості нормативної бази, яка є чинною на території потенційного ринку збуту, а також на організацію бізнесу за встановленими там вимогами.

З іншого боку, законодавчий різнобій часто стає однією з головних причин антидемпінгових розслідувань щодо наших підприємств. Адже відмінності в деяких сферах законодавства, таких, скажімо, як захист прав споживачів, охорона довкілля і регулювання умов праці, стають безпосередньою причиною спотворення умов конкуренції між вітчизняними і західними товаровиробниками. Українські підприємства, які працюють в умовах менш жорстких стандартів, спочатку отримують переваги перед потенційним західним конкурентом, який мусить дотримуватися більш високих вимог.

Зрозуміло, миритися із цією ситуацією на Заході не будуть. З аналогічними проблемами, але вже щодо української правової бази, стикається і західний інвестор, зацікавлений у фінансових внесках у нашу економіку. Тож адаптувавши своє законодавство до європейських норм, Україна не тільки підтримає свій імідж країни з ринковою економікою, а й отримає вельми конкретну економічну вигоду.

Основні шляхи гармонізації

Правознавці вважають, що зближення українського законодавства із законодавством європейських країн у сфері підприємництва має відбуватися одночасно в кількох напрямах. Президент ЮФ «Салком», член-кореспондент Академії правових наук України Євген Кубко: «Передусім необхідна уніфікація законодавства, яке регулює право власності — Україна повинна створити дійові механізми його захисту. Наразі таких ми не маємо. Ось простий приклад: реєстрація нерухомості в західних країнах — дуже складна процедура. Орган реєстрації спершу вивчає історію будинку, який купується, квартири або офісу (коли було споруджено будинок, хто були його попередні власники тощо. І якщо згодом ваше право на цю нерухомість буде легалізовано, то це вже не підлягає спростуванню.

А в разі виникнення якихось проблем відповідальність несе не новий власник, а орган реєстрації. У нас же зафіксувати право власності на нерухомість в БТІ порівняно просто. Але юридично цей орган не несе жодної відповідальності за свої дії». «Крім того, право власності повинно бути чітко регламентоване, тобто власність необхідно закріпити за конкретним суб’єктом, — продовжує Вільям Батлер, професор порівняльного правознавства Лондонського університету (Велика Британія). — Скажімо, сьогодні українське законодавство визначає, що Академія наук України — це суб’єкт особливої форми власності. Водночас зроблені академією винаходи і отримані патенти є державною власністю. Враховуючи цю обставину, Академії наук буде досить проблематично захистити своє право на інтелектуальну власність у європейських судах».

Другий напрям — ідентифікація податкового законодавства. На думку юристів, простіше і менш болісно коригувати не податкові ставки та перелік обов’язкових платежів, а процедуру їх стягнення. Євген Кубко: «У процедурному плані у нас є такі норми, які просто не піддаються логіці. Ось, скажімо, недавно податкова проводила комплексну перевірку нашої фірми. У результаті нам було висунено таку претензію: 9 травня «Салком» переказав 3 тис. грн Академії правових наук для організації привітання ветеранів. Перевіряльники встановили, що переказ виконано правильно — з чистого прибутку після сплати всіх податків.

Але, каже інспектор, люди, які були на банкеті, отримали від вашої організації матеріальні вигоди. Отже, із цієї суми мали сплатити прибутковий податок. До того ж закони встановлюють, що прибутковий податок стягається із громадян, які отримують вигоди у грошовій і негрошовій формі, за місцем їх виплати. Отже, ми мали полічити, скільки хто з’їв канапок і зняти за це з людей податки. Щоб уникнути таких колізій, адміністрування обов’язкових платежів повинно бути передусім зрозумілим. І тут ми можемо запозичити європейські моделі збору обов’язкових платежів».

Нарешті, в Україні має бути створено чіткий механізм функціонування адміністративної системи. Карл Екштайн, доктор юридичних наук (Швейцарія): «Україні необхідно змінити саму концепцію адміністративного законодавства. Нині воно традиційно розглядається як законодавство, яке регулює діяльність державних органів. І насамперед — їхні повноваження щодо накладення штрафів. Але в більшості країн це тільки частина адміністративного зведення законів, так зване поліцейське право. Іншою частиною, мабуть, найголовнішою, є норми, що захищають інтереси громадян в їхніх відносинах з державою.

Зокрема для України дуже важливо розробити суворі процедури спілкування громадянина з чиновниками. Громадяни повинні знати, як можна отримати у чиновника ту чи іншу інформацію, в який термін йому повинні надати цю інформацію тощо. Тоді простіше буде покарати службовця за перевищення своїх повноважень або невиконання посадових інструкцій».

«Верховна Рада вже ухвалила кілька законів, що знімають більшість із зазначених проблем, — підсумовує Наталя Кузнєцова, віце-президент ЮФ «Салком», академік Академії правових наук України. — Зокрема йдеться про Цивільний і Господарський кодекси, від яких прямо залежить ефективність підприємницького права. Оскільки ці документи регламентують діяльність основних правових інститутів. Проблеми фіскальної системи будуть зняті з прийняттям Податкового кодексу. Триває робота над удосконаленням системи господарських судів і створенням адміністративної юстиції. Ці заходи дадуть змогу підприємцеві дієвіше захищати свої інтереси».

Україна повинна визначитися — у кого і що запозичити

Проте, як наголошують юристи, в реформуванні законодавства повинні враховуватися обмежені можливості імплементації до нього правових норм інших держав. Мішель де Гілленшмідт, професор факультету права Паризького університету (Франція): «Це означає, що багато західних правових конструкцій (наприклад, у сфері податкового або фінансового законодавства) не можуть запозичатися механічно, а повинні бути використані лише в дуже адаптованому вигляді.

До того ж слід обов’язково враховувати історичний досвід конституційного розвитку кожної країни і свій власний досвід. Скажімо, сама собою норма, за якою прем’єр-міністр призначається парламентом і йому підзвітний, досить прогресивна. Але у Франції був період, коли прем’єра призначав парламент, а президента обирав народ. Виникала ситуація, коли посади обіймали люди різко протилежних поглядів. І це гальмувало розвиток країни, оскільки на вищому рівні неможливо було досягти домовленостей».

Україні також потрібно визначитися, що саме і в якої з європейських країн вона хоче запозичити той або інший норматив. Бо чітких європейських стандартів законодавства сьогодні не існує. Креспі-Регіцці, професор порівняльного приватного права Університету Павіа Габріеле (Італія): «Гармонізація в прямому сенсі спостерігалася в Європі тільки в період дії lex mercatoria, так званого торговельного права, коли на біляпортових територіях було встановлено уніфіковані правила ведення торговельних операцій. Нині це право вже не діє, але окремі положення трансформувалися в національні правові системи, і лише в деяких випадках — у загальнодержавні.

Наприклад, третейські суди. Сам процес зближення законодавства і в Європі відбувається досить складно. У сфері своєї компетенції європейське співтовариство, наскільки це можливо, обмежується визначенням лише основних цілей і загальних вимог, залишаючи державам-учасницям право вибору методів і способів досягнення цих цілей і задоволення цих вимог. У таких випадках гармонізація досягається шляхом застосування правила взаємного визнання, згідно з яким держави — члени ЄЕС, наприклад, допускають на свою територію товари і послуги, що походять з інших країн-учасниць і відповідають загальним вимогам співтовариства».

Саме проблема вибору прийнятніших норм і законів для України нині є основною. Юрій Шемшученко, директор Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України: «Щоб вирішити цю проблему, ми повинні виробити деякий алгоритм, як вивчати і користуватися європейським законодавством, а потім як саме провести гармонізацію вітчизняних законів з нормами європейського права. Бо неможливо побудувати нормальну правову систему, безсистемно насмикуючи окремі хороші норми із законів інших країн. Яскравий тому приклад — дія ПДВ. Але саме методологія в нас на початковому рівні. Оскільки відповідні дослідження в Україні практично не фінансуються».

Перспектива: працювати в «тіні» стане складніше

Що ж мають отримати зрештою від гармонізації законодавства вітчизняні СПД? Насамперед, звісно, цивілізовані і чіткі правила ведення бізнесу. «Крім того, компанії можуть розраховувати на практично ідентичні рішення українських і європейських судів у господарських спорах, що дуже важливо для суб’єктів ЗЕД, — продовжує Євген Кубко. — Тоді буде унеможливлена ситуація, коли за одне й те саме порушення, скажімо, у сфері податкового законодавства, український суд засуджує директора фірми до позбавлення волі, а французький лише накладає штраф».

Водночас юристи попереджають, що впровадження європейських законодавчих стандартів підвищить відповідальність підприємців перед законом. Зокрема буде виключена можливість уникати сплати податків (сьогодні всі санкції за ухилення від сплати обов’язкових платежів переважно лягають на легальні підприємства), вирішувати питання ведення господарської діяльності за допомогою хабара.

Олена ДОБРОНРАВОВА
Малюнок Ігоря ЛУК’ЯНЧЕНКА