Нафтобитва під Полтавою

Російська «Татнефть» та уряд Татарстану отримали перемогу в боротьбі за «Укртатнафту» і, відповідно, Кременчуцький НПЗ. Та чи довго вони там втримаються?

Американську Sea Group International і швейцарську Аm Ruz Trading AG, що вже давно висловлювали прихильність до татарських акціонерів, нарешті визнали повноправними акціонерами ЗАТ «Укртатнафта». Таким чином, «Татнефть» і уряд Татарстану (РФ), об’єднавшись з дружніми акціонерами, отримали в сумі понад 55% акцій компанії (Фонду держмайна України лишився блокуючий пакет). «Зміна прапора» над Кременчуцьким НПЗ (де базуються потужності «Укртатнафти») дивним чином збіглася з передачею до суду справи за звинуваченням у низці серйозних злочинів екс-голови правління «Укртатнафти» Володимира Матицина та блокуванням рахунків компанії.

Українці тримали оборону чотири місяці

15 січня в ЗАТ «Укртатнафта» відбулися загальні збори акціонерів. Вони мали відбутися ще 17 вересня минулого року, але тоді зірвалися через відсутність кворуму — на збори не з’явився представник Фонду держмайна України. Українську сторону, на думку спостерігачів, турбувала можливість захоплення татарами контролю над підприємством, який став би можливим у разі купівлі татарськими акціонерами акцій американської компанії Sea Group International і швейцарської Аm Ruz Trading.

Українці стримували натиск татар чотири місяці. Полтавська обласна прокуратура за кілька тижнів до проведення зборів зробила останню спробу стримати прихід у компанію американського та швейцарського акціонерів, подавши до обласного господарського суду позов про незаконність купівлі ними акцій ЗАТ «Укртатнафта». Суд позову не задовольнив, і Sea Group International та Аm Ruz Trading взяли 15 січня участь у зборах акціонерів. Зважаючи на те, що татарська сторона вже не раз підтверджувала в ЗМІ факт контролю над цими акціонерами, вона отримала на зборах акціонерів переважну кількість голосів. Акціонери збільшили кількість членів наглядової ради ЗАТ з 9 до 11 за рахунок представників американської та швейцарської компаній.

Таким чином Фонд держмайна України наразі утримує лише блокуючий пакет і лише 5 місць з 11 у наглядовій раді, що не дає українцям можливості диктувати у повній мірі власну політику на підприємстві. Спостерігачі заговорили про перемогу татарського менеджменту в ЗАТ, надто доки обов’язки голови правління після січневих зборів виконував громадянин Росії Володимир Федотов, який свого часу керував одним з відділів Міністерства фінансів Татарстану, був членом ради директорів «Татнефти». Змінив він Сергія Перелому, який близько року виконував обов’язки голови правління компанії. Перелома однозначно був ставлеником української сторони, а точніше — на той час першого віце-прем’єра Олега Дубини, який в уряді Кінаха курирував нафтову галузь, опікувався надто діяльністю «Укртатнафти».

Саме він ініціював звільнення Матицина та його першого заступника Демьохіна і запропонував на посаду голови правління «Укртатнафти» спочатку Юрія Бойка, потім — Сергія Перелому. До цього Перелома обіймав посаду фінансового директора державного металургійного комбінату «Криворіжсталь», який до свого віце-прем’єрства очолював Олег Дубина. Тож не дивно, що Сергій Перелома, керуючи «Укртатнафтою», діяв виключно в інтересах української сторони. Зокрема він, аби збільшити обсяги переробки нафти, привів на Кременчуцький НПЗ прямих конкурентів «Татнефти» — «КазахОйл», «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС», «Башнефть», «Сиданко» та ін. З помітних гравців на заводі утримується також Кременчуцька нафтокомпанія, причетність до створення якої закидають бізнес-представникам впливових політичних груп.

Зрозуміло, це неабияк дратувало татарських акціонерів, які ще у вересні 2002 року спробували усунути Перелому від керівництва компанією, проте за свого протеже заступився Олег Дубина. Зауважимо, загалом Перелома таки досяг свого — торік на «Укртатнафті» перероблено на 46% нафти більше, ніж 2001 року, компанія збільшила на 5% частку свого бензину в Україні. Тож, вочевидь Перелому звільнили якраз через «татарський чинник», а не через погіршення фінансових показників підприємства — при цьому захисника у нього вже не знайшлося (до складу нового уряду Дубина не потрапив).

Федотов, який змінив Перелому, довго не затримався на керівній посаді «Укртатнафти». 31 січня стало відомо, що наглядова рада компанії погодила на посаду голови правління Павла Овчаренка, який досі обіймає посаду генерального директора корпорації «Енерготрансінвест». Днями його кандидатуру було затверджено президентами України і Татарстану, і Овчаренка представили колективу «Укртатнафти» як нового голову правління. Поінформовані джерела повідомили «Контрактам», що Овчаренко є тим компромісом, якого татари та українці не могли досягти півроку.

Спостерігачі переконані, що першим заступником Овчаренка буде Володимир Федотов, до якого в компанії, як з’ясували «Контракти», ставляться неоднозначно. З одного боку, Федотов користується повагою серед представників середньої та нижчої керівної ланки за менеджерські здібності, з іншого — викликає побоювання, що він ініціює в компанії радикальні кадрові зміни. Татарська сторона наразі ухиляється від відповіді на запитання, чи буде кардинально змінюватися політика компанії і чи посилиться тиск на «небажаних партнерів» на Кременчуцькому НПЗ (наскільки відомо, сьогодні конкуренти татар експлуатують близько 65% активів НПЗ).

«У нас ці питання наразі не обговорюються», — повідомив «Контрактам» керівник відділу техніко-економічної інформації «Татнефти» Рустам Рафіков, наголосивши, що найперше, в чому зацікавлені татарські акціонери, — це збільшення обсягів виробництва на Кременчуцькому НПЗ. Втім, зауважимо, що з посиленням у ЗАТ позицій татарських акціонерів «експлуататорів» вже почали цілеспрямовано витісняти. Так, 2001 року з Кременчуцького НПЗ «пішли» «Укрславнафту».

Джокер у рукаві

На перший погляд складається враження, що українці мають намір остаточно відступити з «Укртатнафти» і, відповідно, з Кременчуцького НПЗ. Зокрема перший заступник голови Фонду держмайна України 17 січня заявив, що український пакет акцій компанії може бути проданий (на що, очевидно, сподіваються татари). Однак лише в тому разі, якщо буде прийняте відповідне рішення Кабінету Міністрів України. Але таке рішення поки що лише в перспективі. Звісно, якщо воно взагалі колись буде прийняте.

Зараз, на думку експертів, зацікавлені фінансово-політичні структури, щоб утриматися на потужностях Кременчуцького НПЗ, вже використовують свій вплив для створення перешкод татарським акціонерам «Укртатнафти». Татарам створено максимум проблем: з 22 січня заарештовано рахунки компанії. Сталося це за позовом групи кредиторів ЗАТ, сума якого сягає 200 млн грн. Наразі, як повідомляють мас-медіа, йде списання коштів «Укртатнафти» на користь позивачів.

Шанс надовго відбити Кременчук у татар може з’явитися після винесення обвинувального вироку екс-голові правління «Укртатнафти» Володимиру Матицину (а такий, найімовірніше, буде, хоча його можуть скасувати приблизно через рік). Законність придбання акцій компаніями Sеа Grоuр International та Am Ruz Trading AG знову опиниться під сумнівом (оскільки в обвинуваченні Матицина є відповідний епізод), і татарські акціонери втратять контрольний пакет. Принаймні на деякий час. Тож, на думку деяких спостерігачів, для українських гравців Матицин — це джокер у рукаві, який зможе побити татарські козирі.

Матицина засудять тимчасово?

Утім, існує також думка, що судова перспектива «справи Матицина» досить туманна, незважаючи на поки що доволі швидке її просування. Як відомо, недавно Полтавська обласна, а за нею і Генеральна прокуратура оголосили про завершення розслідування справи Матицина. Справу за звинуваченнями у зловживанні службовим становищем і заподіянні державі збитків на суму 232 мільйонів гривень передано до суду. Однак адвокат Матицина Олег Максак стверджує, що слідство так і не змогло знайти якихось серйозних доказів вини його клієнта. Крім того, обвинувачення колишньому керівникові «Укртатнафти» висунули до отримання висновків за призначеними економічними експертизами.

А вони, за словами Максака, мають вирішальне значення у справах такого штибу, оскільки суду необхідно вирішувати «дуже тонкі економічні питання, наприклад, щодо законності обігу векселів, виданих за законами США та Швейцарії, застосування ставок акцизного збору на нафтопродукти під час дії кількох суперечливих нормативних актів з цього приводу». Крім того, на думку адвоката, у матеріалах, переданих до суду, взагалі відсутні факти, які доводили б наявність особистих валютних рахунків Матицина в іноземних банках, майна та підприємств за кордоном. (У слідства інша думка з цього приводу).

Тож, можливо, розгляд «справи Матицина» розтягнеться надовго. Цілком вірогідний варіант: через процесуальні порушення з боку слідства Верховний суд поверне справу на додаткове розслідування до першої інстанції, де вона й зачахне. А за цей час в «Укртатнафті» і на Кременчуцькому НПЗ може відбутися багато змін, і невідомо — на чию користь.

Тим часом Матицин все ще перебуває в Дніпропетровській лікарні № 4 (де 16 січня йому зробили операцію з видалення ракової пухлини) під вартою, хоча протягом кількох місяців адвокати екс-керівника «Укртатнафти», народні депутати (156 нардепівських підписів), Червоний Хрест України, омбудсмен Ніна Карпачова домагалися звільнення ув’язненого у зв’язку з тяжким станом здоров’я. Усі звернення залишилися без задоволення. Незалежні спостерігачі вважають, що така реакція Генпрокуратури лише вкотре підтверджує, що утримання Матицина в ізоляції є справою принципу для слідчих. Інакше незрозуміло, чому ГПУ не виконує постанови судів (Червоногвардійського суду Дніпропетровська та Печерського місцевого суду Києва), згідно з якими Матицин мав би вже давно бути на волі.

Вадим ТРОЙНОВСЬКИЙ,
Андрій ЛАВРИК

---

Досьє

Дивіться, хто прийшов

Олег НАЗАРЕНКО

Павло Овчаренко народився 16 листопада 1967 року, закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. Після звільнення з армії поринув у комерційну діяльність. 1991 року призначений генеральним директором державного підприємства «Ізмаїльський консервний завод». 1999 року обраний головою правління ВАТ «Ізмаїльський консервний завод». 5 лютого 2001 року Овчаренко обійняв посаду генерального директора ЗАТ «Енерготрансінвест», що спеціалізується в галузі виробництва, транспортування та постачання електро- і теплоенергії, транспортування й продажу природного газу, виробництва та продажу хімічних мінеральних добрив.

З приходом Овчаренка компанія розширила сферу своєї діяльності у хімічній промисловості. 2001 року, після приходу Овчаренка, ЗАТ «Енерготрансінвест» стає акціонером і водночас генеральним партнером черкаського ВАТ «Азот». 2002 року вихід готової продукції «Азоту» збільшився на 30%. Менеджерські здібності Овчаренка відзначено нагородами — він став переможцем Міжнародного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» в номінації «За ефективність управління підприємством».

---

Довідка

За що воюють?

ЗАТ «Транснаціональна нафтова компанія «Укртатнафта» створено відповідно до указів Президента України та Президента Татарстану 1994 року на базі Кременчуцького НПЗ (Кременчук, Полтавська обл.). Проектна потужність заводу — 18,6 млн тонн нафти на рік. 2001 року «Укртатнафта» переробила 4,424 млн тонн нафти. Торік — на 46% більше. «Укртатнафта» виробляє 34% українських світлих нафтопродуктів; її частка на ринку — 30%.